Жителі Києва стверджують, що реагенти для доріг роз'їдають лапи собак, передає Ukr.Media.
У Фейсбуці днями з'явилося таке повідомлення:
«Увага власникам собак! На Соломі [Солом'янський район Києва] двірники посипали дорогу жорсткою хімією! У собак роз'їдає лапи моментально.
На запитання, що це, двірник відповіла: "Сіль з піском". Це не правда! Лапи почали кровити і хворіти, благо йде сніг і можна швидко протерти лапи».
Люди скаржаться, що реагенти потрапляють з танучим снігом у водойми, отруюючи їх все більше, а на газонах, куди потрапляють ці речовини, погано росте або вже зовсім не росте трава. Крім того, від хімії псується взуття.
Українські комунальники регулярно чують численні скарги від автомобілістів, пішоходів, власників тварин після застосування спеціальних сумішей на дорогах.
Насправді, кажуть фахівці, без хімічних реагентів можна обійтися, якщо використовувати природні матеріали, не додаючи хімію в навколишнє середовище.
Чим посипають дороги?
Як правило, антиожеледна суміш складається на 60% з хлориду натрію (тобто солі). До того ж йдуть хлористий калій хлористий, кальцій та інші сполуки.
Суміш піску і солі — найбільш популярний реагент. Сам по собі пісок не викликає хімічної реакції, що приводить до зменшення снігового та льодяного покрову.
До плюсів суміші піску з сіллю ставиться дуже низька ціна і простота використання. Правда, від цієї суміші псується взуття та деталі автомобілів. Крім того, пісок забиває зливову каналізацію і додає зайвої бруду на вулицях.
Технічна сіль — найбільш дешева серед хімікатів. Основна її перевага в тому, що вона дуже швидко розтоплює лід. Але такий реагент роз'їдає автомобільні кузова, колеса і взуття пішоходів.
Розчин хлористого кальцію модифікованого ефективний при сильних морозах, але має досить короткий термін дії (до трьох годин). Він притягує до дорожнього полотна вологу, що призводить до зниження коефіцієнта зчеплення колеса і асфальту на 30%. Розчин викликає у людини сильну алергію і руйнує металеве покриття автомобіля, небезпечний для тварин і взуття.
А як роблять на Заході?
Після довгих проб, помилок і наукових досліджень Європа практично повністю відмовилася від використання хімічних реагентів для плавлення снігу і льоду. У Берліні, наприклад, закон дозволяє використовувати сіль тільки на небезпечних ділянках доріг. Хімікати наносять занадто очевидну шкоду довкіллю та міському господарству.
Дрібний пісок — теж не кращий варіант. Він порошить, потрапляє в легені і не придатний до повторного використання. А ось гравій і кам'яна крихта — екологічні і економічні, хоча спочатку і обходяться дорожче.
Тому в таких країнах, як Австрія, Німеччина і Фінляндія, використовують кам'яну крихту.
Такий метод боротьби зі стихією називають фрикційним: ожеледь цим способом повністю не вирішити, але зчеплення з дорогою поліпшується. Головна умова для використання цієї технології — дороги потрібно чистити практично до асфальту відразу після снігопаду.
У деяких містах Європи навіть є спеціальні ящики з гравієм, розставлені для пішоходів, щоб жителі могли самі розкидати пісок, якщо дуже слизько.
Навесні крихту знову збирають спеціальними пилососами, миють і використовують повторно в наступному році.
У Новому Світі (США, Канаді, Новій Зеландії — так-так, там теж буває сніг, хоча і рідко!) для очищення вулиць і тротуарів використовують в основному хлорид магнію, який видобувають на Великих соляних озерах. Цей реагент містить менше хлору, ніж інші хлориди, а його ефективність при меншій витраті значно вище.
З органічних засобів найчастіше використовують сечовину. Завдяки низької корозійної активності, вона зазвичай застосовується для видалення льоду з висячих мостів. Сечовина нетоксична, але недостатньо ефективна для використання у великих містах.
При цьому в багатьох інших країнах (скажімо, Японії) зі снігом взагалі не борються хімічними засобами — просто прибирають, і все. Може, і нам так треба?
