І зовні багато говорить про те, що тривале «прибирання» в банківському секторі підійшло до свого логічного завершення. Але чи так це насправді? Так, ринок як-то проковтнув догляд «Надри» і «Дельти» разом з «VAB Банком». ФГВФО з напускною бадьорістю звітує про виплати вкладникам (благо, держбюджет на 2015 рік все ще передбачає капіталізацію фонду на 20 млрд грн і навіть більше) і створює ілюзію уявної відлиги. На ділі ж система неабияк хитається. Про це насамперед говорять показники банків, які продовжують погіршуватися.
Наприклад, збиток банківської системи лише за два місяці 2015 року (за березень даних ще немає) склав 74,5 млрд грн. Навіть за весь 2014 рік сума втрат виявилася на 30% нижче. При цьому, дуже сильно впала адекватність регулятивного капіталу (7,37% на 1 березня проти нормативних 10%) і рентабельність активів, яка провалилася до - 32%. А рентабельність капіталу і зовсім знаходиться на немислимому значенні майже в мінус 350%.
Тому банкіри вкрай неохоче говорять про перспективи системи на 9 місяців 2015 року. Адже і так зрозуміло, що нічого райдужного поки чекати не варто.
Ніколи не пробачать
Багато представників банківського ринку дуже ображені на Нацбанк. І хоча вони не поспішають озвучувати свою публічну позицію, риторика банкірів очікувана і зводиться до того, що «навіщо було руйнувати те, що і так ледве стояло». До того ж, ще у 2013 році система відчувала себе відносно непогано, закінчивши цей рік з невеликим, на рівні 1,4 млрд грн, але прибутком.
Проте різка зміна керівництва в країні, і, як наслідок, ротація керівників НБУ, призвела до того, що нове правління ще навесні 2014 року почало гасити назріваючі в банківському секторі проблеми бездумною роздачею рефінансування. Наприклад, за березень-червень минулого року Степан Кубів видав банкам близько 63 млрд грн. Причому, одні з найбільших сум отримували банки, які потім один за одним ставали неплатоспроможними: «Форум», «Брокбізнесбанк», «Єврогазбанк», «Терра» і т. д. Рефинанс підігрів і курс гривні, яка з березня 2014 року почала планомірно знецінюватися.
Прихід Валерії Гонтарєвої в НБУ, яка навпаки, скоротила обсяги рефінансування більш, ніж удвічі, і одночасно з цим запровадила масу адміністративних заходів на ринку, мало що змінило. «Ефект доміно» був запущений: курс гривні понісся в космос, а банки стали лопатися як кулі з гелієм. І чим сильніше намагався закручувати гайки Національний банк - тим гучнішими виявлялися банкрутства.
З одного боку, учасники банківського ринку не заперечують, що «велике прання» у їхній вотчині назрівало вже давно. А ще чергова криза в Україні лише стала каталізатором всіх цих процесів. Але є й інша точка зору, яка зводиться до того, що якщо НБУ не сприяв масової загибелі банків, то явно не поспішав рятувати потопаючих.
Сезон полювання
Потрібно розуміти, що масовий відстріл банків був і залишається однією з домовленостей з Міжнародним валютним фондом у рамках чергових переговорів про виділення нового кредиту. «Ще в минулому році була установка на оптимізацію самої системи і її обсягу», - побічно підтверджує цю думку головний економіст відділу стратегічного планування UniCreditBank.
Логіка МВФ в даному випадку досить проста: для того, щоб гроші Фонду не даремно йшли на підтримку вмираючих банків, їх потрібно просто прибрати. Сама ж кампанія з очищення банківської системи повинна була виглядати прозорою та обґрунтованою, тому МВФ спільно з НБУ ще влітку минулого року запустили стрес-тестування великих банків, яке тривало аж до зими. В результаті, були озвучені різні цифри щодо докапіталізації, від 66 до 170 млрд грн. А вердикт стрес-тестів виявився невтішним: витримають небагато. Так і сталося, і тільки за листопад 2014 року - лютий 2015 року більш ніж 15 банків отримали постанови про ліквідацію.
І хоча найбільшим жертвам навіть пророкували рекапіталізацію (того ж «Дельта Банку»), МВФ, нібито, виступив проти, пославшись на безуспішність цього механізму в Україні. «До рекапіталізації вже ніхто вдаватися не буде. За ті 19 млрд грн, які були інвестовані в „Родовід Банк“, „Укргазбанк“ і „Київ“, уряд купив п'ять років відкладання проблем, оскільки контролю за тим, як витрачаються кошти, не було і не буде. Так що рекапіталізація - не наш сценарій», - сказав співвласник однієї з найбільших в Україні інвестиційно-банківських компаній.
Крім того, на НБУ тиснуть з боку уряду і Адміністрації Президента, вимагаючи порізати ринок. Причому, першу «ластівку» запустив ще в 2014 році міністр МВС Арсен Аваков, який оголосив кілька десятків банків «мийками». А Валерія Гонтарєва в січні цього року рішуче заявила про ліквідацію «олігархічних сил» в банківській системі. Хоча, за яким критерієм буде визначатися приналежність того чи іншого банку, вона так і не повідомила.
Другим завданням НБУ було вирівняти розбурханий валютний ринок. Але зробити так, щоб курсоутворення виглядало, нібито, вільним. Але тут стався прорахунок: обмеживши всіма правдами і неправдами доступ до валюти, НБУ спровокував шалений попит на неї і дефіцит, підігрів відродження «чорного ринку». Дійшло до того, що всі заявки на покупку валюти з боку юридичних осіб перевірялися вручну, а відсутність навіть однієї коми тягло за собою відмову. Чим це закінчилося - ми побачили два місяці тому, в лютому, коли курс досягав позначки 40 грн/$.
При цьому регулятор не врахував потужний соціальний фактор, пов'язаний з відходом банків - напругу та невдоволення серед вкладників. Особливо серед тих, які збирали кошти у валюті. Адже $25 тис., які ще півтора року чітко вписувалися в гарантовану державою суму, сьогодні перевищують її в рази. А це означає, що, виводячи з ринку банки, НБУ фактично підписався під експропріацією депозитів у цілої армії громадян.
Заходьте, ми вас чекаємо
Банкіри кажуть, що до літа почнеться другий етап чищення на ринку, а також зміна нормативів для всієї системи. «В цей раз Нацбанк візьметься за дрібні банки. По-перше, серед них багато перевалочних пунктів для не дуже чистих грошей. По-друге, дозволить взяти під контроль банки, неугодні за політичними ознаками. Наприклад, сьогодні практично в кожному банку є куратор від НБУ. Фактично, це той же тимчасовий адміністратор, але у вигляді «сірого кардинала», - поділився своїми думками заступник голови одного з великих банків.
