16 червня медійний простір підірвала новина про смерть Жанни Фріске. Популярна співачка, актриса, телеведуча, учасниця безлічі шоу пішла з життя в результаті тривалої хвороби, з якою з перемінним успіхом боролася два роки. Жанні було всього 40 років, у зірки залишився маленький син Платон.
Нажаль, діагноз "рак" забрав життя багатьох знаменитостей. Ми згадали, які світові зірки також покинули наш світ занадто рано через страшний діагноз "рак".
Жанна Фріске, 40 років
Майбутня артистка народилася 8 липня 1974 в Москві. В юності Жанна Фріске планувала стати журналісткою: вона вступила в Московський державний університет на факультет журналістики, але так і не закінчила освіту. Згідно з відкритими джерелами, Фріске на зорі кар'єри навіть працювала менеджером з продажу офісних меблів. Але потім твердо вирішила піти в шоу-бізнес. З 1996 року Жанна виступала в популярній на той час групі "Блестящие". Сольна кар'єра Жанни Фріске почалася після участі в шоу "Останній герой-4", в якому співачка дійшла до фіналу. Це трапилося в 2003 році. Визнана красуня підкорила серця сотень чоловіків і не раз прикрашала обкладинки відомих журналів. Фріске знімалася у фільмах, найвідомішими з яких стали "Про що говорять чоловіки", "Нічний дозор" і "Денний дозор". Голос Жанни також прозвучав у фільмі "Тачки 2".
Сильні головні болі з'явилися у Жанни Фріске в середині 2013 року, через кілька місяців після народження довгоочікуваної дитини.
Співачка пройшла обстеження в США та Німеччині, після чого їй був поставлений діагноз: неоперабельна пухлина головного мозку. Восени 2013 Фріске перестала з'являтися на публіці. 20 січня 2014 сім'я і близькі в заяві на офіційному сайті співачки підтвердили, що Жанна хвора. Фріске пройшла тривале лікування в США, після якого лікарі дали позитивні прогнози. У жовтні 2014 співачка повернулася до Москви, відмовилася від інвалідного крісла і почала рухатися самостійно. 7 лютого 2015 стало відомо, що Фріске відновила лікування в клініці США. На жаль, лікування не мало тривалого результату. Після двох років боротьби зі страшною недугою 15 червня 2015 Жанна Фріске померла.
Стів Джобс, 56 років
Майбутній геній народився 24 лютого 1955 і був переданий батьками – сирійським аспірантом Абдулфаттахом Джандалі і американкою Джоан Шіблі на усиновлення. У ті часи в США народження дитини поза шлюбом вважалося ганьбою, а аборти були заборонені законом. Молодим людям нічого не залишалося, як віддати новонародженого в прийомну сім'ю. Хлопчика усиновили Пол і Клара Джобс. Пол Джобс, міцний і рішучий син фермера, у той час займався конфіскацією автомобілів у позичальників банків. Вже ставши дорослим, Стів розшукав біологічних батьків і навіть дружив зі своєю сестрою Моною.
У 1986 році Джобс купив у Джорджа Лукаса студію The Graphics Group. Режисер розлучався, і йому терміново потрібні були гроші, так що Стів придбав найкращих фахівців з комп'ютерного монтажу фактично задешево – за $ 10 млн. Джобс розраховував, що компанія, пізніше перейменована в Pixar, буде розробляти програмне забезпечення для комп'ютерів. Однак мультики, створені для демонстрації можливостей програми, стали отримувати призи на кінофестивалях. І, уклавши договір зі студією Дісней, Pixar зняла перший повнометражний мультфільм "Історія іграшок". Потім пішли Пригоди Фліка (1998), Історія іграшок-2 (1999), Корпорація монстрів (2001), У пошуках Немо (2003), Суперсімейка (2004), Тачки (2006), Рататуй (2007), ВОЛЛ-І (2008), Вгору (2009) та Історія іграшок: Велика втеча (2010). У 2005 році Дісней викупив у Джобса Pixar за 7,4 мільярда доларів. А сам Стів став найбільшим приватним акціонером The Walt Disney Company і членом ради директорів. Після того як справи корпорації Apple пішли в гору, акціонери преміювали Стіва реактивним літаком Gulfstream вартістю 43,5 млн. доларів. Причому всі витрати по обслуговуванню лайнера Apple брав на себе.
Вперше про серйозну хворобу Стіва Джобса стало відомо в 2003 році – йому був поставлений діагноз "рак підшлункової залози". Хоча зазвичай від цього захворювання "згорають" досить швидко, у Джобса виявилася операбельна форма раку, і в 2004 році він переніс операцію.
У січні 2009 року Джобс знову пішов у шестимісячну відпустку через хворобу. Тоді лікарі знайшли в нього рак печінки. Після операції з пересадки органу та реабілітаційного періоду Джобс повернувся на роботу.
Обидва рази протягом усього лікування Джобс продовжував керувати компанією з дому.
Втім, у серпні 2011 року Джобс пішов з поста глави Apple, його місце зайняв Тім Кук.
Останні дні перед смертю засновник Apple провів у своєму будинку в Пало-Альто в оточенні своїх близьких – дружини Лорін та дітей. Він не займався робочими питаннями і не зустрічався з друзями. За визнанням Лорін, Стів був настільки слабкий, що був не в змозі піднятися по сходах.
Всесвітньо відомий засновник Apple, незважаючи на всі зусилля медиків, помер 6 жовтня 2011 року. У нього залишилося четверо дітей.
Патрік Уейн Суейзі, 55 років
Серцеїд Патрік Суейзі, який в 1991 році був названий "найсексуальнішим" чоловіком, народився 18 серпня 1952 року в місті Х'юстон, штат Техас (США). З дитинства займався музикою і танцями. Закінчивши балетні школи, Патрік Суейзі відправився в Нью-Йорк, де почав виступати в бродвейському мюзиклі "Бриллиантин". Красивий і граціозний Суейзі швидко завоював любов публіки і став зіркою. Він став провідним танцівником у престижній трупі "Elliot Feld Dance Company". Однак був змушений піти звідти через травму.
Першим великим успіхом стала головна роль у фільмі "Брудні танці" в 1987 році. Фільм за перший рік прокату зібрав більше 170 мільйонів доларів. Гонорар Суейзі склав $ 200 тис. У 1988 році Патрік Суейзі за свою роль отримав премію "Золотий глобус" у номінації "Краща чоловіча роль". Ту ж премію отримала його партнерка по зйомках Дженніфер Грей. Після такого успіху на актора посипалися пропозиції зйомок в нових фільмах. Картини з його участю виходили щорічно: "Сталевий світанок" (1987), "Уорсоу на прізвисько Тигр" (1988), "Будинок біля дороги" (1989), "Найближчий родич" (1989). У 1990 році Суейзі знявся в головній ролі в драмі "Привид" разом з Демі Мур. Цей фільм також виявився дуже успішним. За свою роль Патрік в 1991 році отримав премію "Сатурн" як кращий актор. Він знайшов статус голлівудської зірки і надалі знявся у безлічі фільмів, найбільш відомі з яких: "На гребені хвилі" (1991), "Місто задоволень" (1992), "Відчайдушний тато" (1993), "Чорний пес" (1998), "Листи вбивці" (1998), "Донні Дарко" (2001).
У віці 55 років у актора виявили рак підшлункової залози, він проходив лікування радіохірургічним методом. Незважаючи на хворобу, Суейзі продовжував зніматися і писав мемуари. У січні 2009 року актор потрапив до лікарні із запаленням легенів, а в квітні при обстеженні у нього виявили метастази в печінці. 14 вересня 2009 року в місті Лос-Анджелес Патрік Суейзі помер. Тіло його було піддано кремації, а прах розвіяний на його ранчо "Щасливі дні" в Нью-Мексико, де актор любив проводити час.
Олександр Абдулов, 54 роки
Зірка радянських фільмів Олександр Абдулов помер 3 січня 2008 року в Московському центрі серцево-судинної хірургії. У нього був рак легенів четвертого ступеня. Хворобу виявили дуже пізно, і після того, як був поставлений діагноз, актор прожив всього лише чотири з невеликим місяця.
Кар'єра Абдулова почалася в московському театрі Ленком. Але популярним його зробило кіно. На вулицях почали впізнавати після ролі Ведмедя у фільмі "Звичайне диво" в 1978 році, який зняв Марк Захаров за п'єсою Євгена Шварца. Зоряними для актора були ролі Івана у фільмі "Чародії", Миті в стрічці "З коханими не розлучайтеся", Микити в "Карнавалі", убивці Робера в фільмі "Шукайте жінку". У театрі і кіно Абдулов зіграв 90 ролей. У двохтисячному дебютував як режисер – зняв картину "Бременські музиканти". У лютому 2008-го хотів зіграти Кочкарьова у постановці Марка Захарова "Одруження" в театрі Ленком.
Абдулов говорив, що на творчість його надихають жінки. У 1979-му він одружився на актрисі Ірині Алфьоровій. У фільмі "З коханими не розлучайтеся" в 1979-му вони зіграли подружжя. Після виходу стрічки їх визнали найкрасивішою парою радянського кіно, а пізніше вони стали подружжям.
Після розлучення вісім років зустрічався з колишньою балериною Галиною. Але одружуватися не став. Потім захопився московською журналісткою Ларисою Штейман.
Однак справжнє сімейне щастя знайшов з 31-річною Юлією. Молодша на 23 роки жінка народила йому в березні 2007 року довгоочікувану дитину – дочку Женю.
Анна Самохіна, 48 років
Одна з найбільш відомих актрис радянського кіно Анна Самохіна народилася 14 січня 1963 року в місті Гур'євськ Кемеровської області Росії. З семи років Анна навчалася грі на фортепіано; спочатку вона займалася музикою вдома, а потім в музичній школі. У 1987 році Анна Самохіна дебютувала в кіно, зігравши головну жіночу роль у фільмі "В'язень замку Іф". Її дебют виявився настільки вдалим, що режисер Юрій Кара запросив її на головну роль у фільмі "Злодії в законі". Потім актриса з успіхом знялася у фільмі Яна Фріда "Дон Сезар де Базан" і в історичній драмі Віталія Мельникова "Царське полювання".
Вдалі роботи в кіно послужили приводом для переїзду до Ленінграда, де Самохіна в 1989 році стала актрисою театру імені Ленінського комсомолу (зараз Санкт-Петербурзький театр-фестиваль "Балтійський дім").
На початку 1990-х років на рахунку Анни Самохіної було вже кілька десятків ролей у фільмах різних жанрів – в комедіях, детективах, бойовиках, історичних стрічках.
В кінці 1990-х вона повернулася на кіноекран в ролі Зінаїди Волошиної в кримінальній комедії Віталія Москаленка "Китайський сервіз", в 1999 році з'явилася в серіалі "Вулиці розбитих ліхтарів". У 2001 році на екрани країни вийшов серіал "Чорний ворон", в якому Анна Самохіна зіграла спадкову чаклунку.
Останнім часом Анна Самохіна працювала в антрепризах: в театрі "Російська антреприза ім. Андрія Миронова", Санкт-Петербурзькому антрепризному Театрі Комедій. Вона також багато знімалася в серіалах.
Анна Самохіна померла в ніч на 8 лютого 2010 року. Причиною смерті став рак шлунка – цей діагноз лікарі поставили артистці наприкінці листопада. Однак допомогти пацієнтці вже було неможливо, рак був на останній, четвертій стадії. Померла актриса в пітерському хоспісі №3. У неї залишилася дочка Олександра.
