Не друг...не чоловік...і не коханець,
І зустрічі наші — міражі...
Так чому ж пам'ять пам'ятає
Твої очі...твою посмішку
Твої руки пестять
І досконалу помилку
На благо майбутньої розлуки
А роки...немов з гір вода
Немає нікого тебе дорожче
І пам'ять знову несе туди...
В спогади...до тремтіння.
Рвала не раз...та все не рветься
Надії тоненька нитка
Але що ще мені залишається —
Спогадами жити.
Не...друг..не чоловік...і не коханець
І знову пам'ять тереблю...
І пам'ять пам'ятає...пам'ятає...пам'ятає...
А значить все ще люблю...
НЕ ЛЮБИ...
