19 червня - Міжнародний день боротьби з сексуальним насильством в умовах конфлікту. Проблема сексуального насильства, жертвами якого стають найменш захищені категорії людей: жінки і дівчата, залишається гострою і в даний час.

19 червня

19 червня відзначається Міжнародний день боротьби з сексуальним насильством в умовах конфлікту. Ця дата була створена резолюцією Генеральної Асамблеї ООН № A/RES/69/293 від 19 червня 2015 року, з метою залучення додаткової уваги до проблеми сексуального насильства в умовах різних конфліктів: як міжнародних, так і внутрішньодержавних (громадянських воєн), незалежно від того, який характер вони носять: політичний, релігійний, національний. Завдання міжнародних організацій, а також держав-членів ООН полягає в тому, щоб надавати всіляке сприяння попередженню таких конфліктів, а в разі їх виникнення – до якнайшвидшого їх локалізації і припинення. Крім завдань з припинення конфлікту, вирішується маса супутніх проблем. На жаль, однією з подібних проблем продовжує залишатися навіть у 21 столітті проблема сексуального насильства, жертвами якого стають найменш захищені категорії людей: жінки і дівчата. Ні для кого не секрет, що одним з напрямків міжнародного права щодо захисту прав людини є Міжнародне гуманітарне право. Це особлива галузь у даній системі, що представляє собою сукупність правових норм, регулюючих, а точніше, що захищають права людини під час воєн, воєнних дій та конфліктів. Вона ж регламентує основні принципи і методи ведення бойових дій через введення поняття статусу учасника конфлікту і закріплення його правового положення, заборона на застосування окремих видів озброєнь і т. д. Історія Міжнародного гуманітарного права бере свій початок ще в давнину, коли правителі окремих держав намагалися складати подобу правил ведення війни. Однак, міжнародний характер ці прагнення до врегулювання способів, методів ведення військових дій, регламентуванню застосування окремих видів озброєння, визначення статусу учасників конфлікту активізувалися в 19 столітті. Найяскравішим підтвердженням цього стало підписання Женевських і Гаазьких конвенцій. 20 століття стало яскравим тому підтвердженням. Перша і Друга світові війни показали всьому світові приклади не тільки поодиноких випадків порушення прав людини, а породили небачені досі факти масового порушення прав людини. Масштаби геноциду, звірства і насильство по відношенню до мирного населення завойованих країн, а також на територіях, що тимчасово опинилися під окупацією німецьких військ і військ їх союзників, які політичним і військовим керівництвом фашистської Німеччини, змусили людство в кінці 1940-х років знову повернутися до питань Міжнародного гуманітарного права. У 1949 році були підписані Женевські конвенції про захист жертв війни. Гаазькі, Женевські конвенції, Додаткові протоколи 1977 року, а також Резолюції ООН спрямовані на захист прав людини, який опинився на війні або у зоні бойових дій. Окрему увагу ООН приділяє проблемі сексуального насильства під час воєн. Незважаючи на підписання міжнародних документів, які забороняють всіляке насилля над людиною, в тому числі і сексуального характеру, досі в окремих країнах, а також практично у зоні будь-якого військового конфлікту випадки насильницьких дій по відношенню до жінок і дівчаток є сумним фактом. Більш того, у ряді держав практика сексуального насильства використовується в якості тактики залякування під час ведення війни. Терористичні організації, активізувалися на Близькому Сході, також широко застосовують практику сексуального насильства, наруги та сексуального рабства. 19 червня ООН щорічно звертається до лідерів держав, країн, втягнутою у військові дії, до світової спільноти із закликом вести непримиренну боротьбу з сексуальним насильством, спрямувати всі сили на запобігання його прояви. Підкреслюється роль гуманітарних організацій, медиків, адвокатів, миротворців у припиненні практики сексуального насильства на війні, а також допомоги постраждалим від насильства в зоні конфліктів. Проблема посилюється ще і тим, що ООН доводиться розглядати звернення громадян, де в якості обвинувачених у факти сексуального насильства фігурують військовослужбовці миротворчих сил, що дискредитують статус миротворця і породжують своєю поведінкою і злочинними діяннями недовіру мирного населення до сил, за визначенням покликаний стояти на захисті прав людини.