Тобі погано живеться? – Купи козу. Є такий єврейський анекдот.
Прийшов до рабина «страждалець», скаржиться: «Господи, помилуй. Хатка маленька, купа дітей, стара мама на руках, дихати нічим, жити ніде...» – «А ти купи козу», – говорить рабин.
– «Яку козу?» – «Справжню! Яка бекає, яку можна доїти...» – «І куди мені цю козу привести?» – «Так прямо до себе в хату і приведи.
Потім подивишся, що буде». «Страждалець» купив козу, живе. Все, як було, так і залишилося:
мама стара, діти, дихати нічим, жити ніде, та ще коза бекає, доїтися хоче.
Знову «страждалець» йде до рабина: «Я збожеволію від такого життя! Повішуся!.. Що робити?»
– «Продай козу». Продав і вдається знову до рабина: «Яка ж краса! Як без кози добре!»
Друзі мої, нарікати не можна. Ми живемо в унікально ситому світі. У світі унікально красиво одягненому. Ми живемо в здоровому, комфортному світі, в якому поважаються права особистості. Нас ніхто не буде за комір тягнути на рабські роботи примусово.
Нас ніхто не буде змушувати робити те, що ми не хочемо. З нами будуть цяцькатися, і будь-поліцейський, який в хороші добрі часи уперіщив б тебе дубиною по голові, скаже: «Шановний громадянин, пред'явіть, будь ласка, документи. Будьте люб'язні, ідіть сюди». А інакше з нами не говоритимуть – бояться. Всі бояться, що доведеться відповідати. Так що ж ви ремствуєте, чого хочете?!
Що потрібно людині, щоб йому не нарікати? Що тобі дати, щоб ти був задоволений? Увімкніть-ка фантазію. Ось вас поселили на острові в Карибському морі, дали вам яхту, будиночок на три місяці безкоштовно і пити-їсти, що хочеш. Ви там будете щасливі? Тільки два дні. А далі? А далі – пісок колючий, спекотне сонце, ананас несмачний, в катері мотор заглох... Знову почнеться. Все буде погано знову. Поганому людині все погано. Хорошій людині все добре.
Я слухаю сповіді, розмови, ниття слухаю всяке з ранку до вечора. Як будь-який священик, я втомився від ниття. Чому не дякуйте Бога? Чому ви приходьте до Церкви навіть, в цей святий Божий дім, Брами Небесні, Драбину Якова, скаржитися і скиглити? Чому біля підніжжя Сходів Іакова продовжуєте: «Дай мені це!.. Дай мені те!..» Чому не дякуєте? Подяка – найкращі ліки від зневіри. Це подяку. Потрібно вчити людей на сповідях і на проповідях: «Перестаньте просити! Дякуйте, хваліть Бога». Ви тільки подумайте, як ми живемо?!
Грамотні. Їмо добре. Щоб так їли наші предки! Якби наші предки встали з гробів і сіли за наш стіл та подивилися б на смакоту, які ми їмо, то сказали б: «Ну, брати, ви живете в раю!» Якщо б вони залізли у ванну, випрямили ноги під гарячою водою і в мильній піні відпочили півгодинки або включили телевізор, якусь пісеньку послухали... – вони сказали б: «Це чому ж ви заслужили таку чудову життя?! А адже ми в IX, X, XI, XV, XVIII столітті... жили зовсім по-іншому, і ми не нарікали. Ми гризли сухарі і раділи».
