Фотограф, який жив у суспільстві, яке його не брало, тим не менш був страшенно любимо народом. Він розпивав вино з міліцією в Грузії, обідав з Католікосом усіх вірмен, з Башкирії йому надсилали відрами мед, а в самого в будинку жив справжній лев. У цьому ж будинку на протязі всього його життя збиралася богема зі всього Радянського Союзу. Луцкуса правда обожнювали. І обожнювали за екстраординарні документальні фотографії, за відсутність прагнення до успіху в рамках системи, за справжню любов до мистецтва, передає Ukr.Media.
З дня смерті Вітаса Луцкуса минуло вже більше 30 років, а він все так само залишається в статусі маргінала, навіть у своїй рідній, вже незалежній країні. Досягнення, які він домагався все життя, і сьогодні залишаються відомі лише тісному колі інтелектуалів, людей, які люблять фотографію за глибину, а не за колір і яскравість.
