Це просто потрібно знати.
Міф # 1. Вони самі заплуталися і плутають інших
Найпоширеніший міф про трансгендерів, який лежить в основі їх дискримінації, — це те, що вони просто самі заплуталися у своїй статевій ідентифікації і тепер активно вводять в оману оточуючих. Тут треба розуміти, що статева самоідентифікація — це не фізичний, а психологічний аспект, який включає в себе модель поведінки, прийняту в суспільстві. Обивателям досить складно зрозуміти, як це — народитися жінкою, але відчувати себе чоловіком, але не варто думати, що трансгендери намагаються когось обдурити. Вони просто намагаються бути самими собою.
Міф # 2. Сексуальна орієнтація залежить від статі
У реальності порівнювати орієнтацію і статеву приналежність людини — все одно, що порівнювати яблука і апельсини. Люди можуть бути гетеросексуальні, гомосексуальні або зовсім асексуальні. Орієнтація — це сексуальний потяг до когось, а стать — то, хто ти є. Наприклад, транс-жінка, яка народжена чоловіком, може бути натуралкою (любити чоловіків), лесбіянкою (любити жінок) або бісексуалкою (і любити і тих, і інших).
Міф # 3. Трансгендери небезпечні
Багато хто підозрює трансгендерів в психічній ненормальності, неадекватності і вважають за краще закривати очі на проблему їх дискримінації. Але, як правило, якщо людина мудак або псих, то від статевої самоідентифікації це залежить в останню чергу. Як казав класик, троянда пахне трояндою, хоч трояндою назви її, хоч ні.
Міф # 4. Зміна статі — це проста операція
Так званий «перехід» — це складний багатоступінчастий процес, який включає в себе не тільки хірургічну операцію, але і правові, психологічні та соціальні зміни. У деяких країнах, трансгендери можуть відмовитися від медичних процедур, змінивши при цьому ім'я в паспорті і власну соціальну роль. Хтось вважає за краще зупинитися на гормонотерапії без радикальних втручань.
Міф № 5. Всі трансгендери роблять операцію
Це зовсім не так. Навіть не беручи до уваги той факт, що сама операція досить дорога, багато трансгендерів відмовляються від неї за станом здоров'я, психологічних або соціальних причин. Деякі просто не хочуть проходити через цей важкий досвід.
За статистикою, близько 2% трансгендерів, які зробили хірургічну операцію зі зміни статі, згодом шкодують про це.
Міф # 6. Діти дуже малі, щоб зрозуміти свою статеву приналежність
Деякі діти ідентифікують себе з статю, відмінною від даної при народженні, в досить ранньому віці — близько 5 років. А деякі — не відповідають гендерним нормам, але зовсім необов'язково виростають трансгендерами.
Я завжди знав, що я — чоловік. Але поки я ріс, весь світ говорив мені, що це не так. Навіть батьки відмовлялися приймати мене в ролі чоловіка, вважаючи, що я просто досить брутальна лесбіянка — Буч.
Тут, як правило, досить батьківського спостереження і консультації психолога, щоб зрозуміти, що це — рання ідентифікація статі або звичайна дитяча допитливість і схильність до експериментів.
Міф # 7. Трансгендери психічно ненормальні
Статева дисфорія — стан стресу, викликаний конфліктом між статевою самоідентифікацією і статю, даними при народженні, — діагноз, визнаний медичною спільнотою. Якщо стрес не лікувати, то він може спровокувати численні психічні проблеми, в тому числі затяжну депресію, стан перманентної тривоги і навіть думки про суїцид. Але слід розуміти, що сама по собі дисфорія психічним розладом ні в якому разі не є.
Міф # 8. Трансгендери — це третя стать
Нічого подібного. Вони жінки і чоловіки.
Міф # 9. Трансвестити теж трансгендери
Бути трансгендером — не означає вбиратися в інший одяг. Це усвідомлення приналежності до іншої статі, з якою люди живуть все життя. Точно так же, як бути трансвеститом — не означає бути трансгендером. Багато чоловіків, які виступають в жанрі «drag queen», — і зовсім натурали, які переодягаються виключно заради творчості, самовираження і розваги.
