Вчені показали, як запускають мікро-робота в тіло людини. Крихітний робот, нанопламер, може вільно "подорожувати" по організму разом з кров'ю.

Група вчених з США, Китаю та Ізраїлю показала вживлення крихітного робота в людське тіло, передає Ukr.Media. Він призначений для доставки ліків безпосередньо до уражених органів.

Про це повідомляє New Science.

Крихітний робот, нанопламер, може вільно "подорожувати" по організму разом з кров'ю. Він складається з золотих частинок, з'єднаних срібними петлями, довжина яких - 5 мікрометрів.

"Це приголомшливо його швидкість і розміри, приблизно такі ж як кровоносна судина, дозволяють йому потрапити у будь яку частину тіла", - говорить Ерік Діллер з Торонтського Університету в Канаді, який вивчає мікро-роботи.

Кожен нанопламмер має довжину 5 мікрометрів і має три основні частини, з'єднані разом як "сосиски" двома срібними петлями. Його золоте тіло оточене двома магнітними плечима з нікелю. Застосування магнітного поля змушує "руки" робота рухатися.

Оскільки тілесні рідини більш в'язкі у них важче плавати, ніж у воді. Дослідники також тестували свої нано-плавці в сироватці. Боти могли плавати зі швидкість лише 5,5 мікрометрів на секунду, але це швидше, ніж у їх конкурентів.

Для цілеспрямованої доставки ліків нанопламмери можуть бути покриті ліками і введені в кровотік, де ними можна керувати зовнішніми магнітними полями.

Через їх занадто дрібний розмір, один мікро-робот не зможе носити достатню кількість медикаментів. "Можливо їх тисяча знадобиться", - каже Діллер. "Неможливо відстежувати і контролювати у тілі їх усіх, тому є багато питань до безпеки і токсичності".

Наступне покоління цих крихітних машин хочуть виготовити з біорозкладних матеріалів, аби їх можна було використовувати в кровотоці.

За словами Діллера, для менш складних областей людського тіла, таких як сечовивідні шляхи або очні яблука, клінічні випробування можуть початися протягом наступних п'яти-десяти років.

Введення одного мікро-робота в очне яблуко, де він міг би доставляти ліки безпосередньо в сітківку, а потім віддалятися. Така процедура менш складна, аніж плавання тисяч нанопламмерів по всій системі кровообігу.