Відкриття американських вчених: у всіх ракових клітин є код знищення. Лікування підказує сама природа.

Кожна клітина в людському тілі містить «код знищення», який можна активувати, викликавши її самоліквідацію, інформує UkrMedia.

Таке відкриття зробили вчені з Північно-західного університету в штаті Іллінойс, які вважають, що це може бути використано в боротьбі з раком, повідомляє Daily Mail.

Зокрема, вони передбачають, що злоякісні клітини можна підштовхнути до самогубства», не накачуючи організм токсичними хімікатами, які використовуються для цього сьогодні.

Це означатиме кінець мукам, пов'язаним з хіміотерапією.

Коли внутрішні «запобіжники» клітини відчувають, що вона мутує в рак, вони активують код самознищення. За оцінками вчених, ці запобіжники, що містяться в рибонуклеїновій кислоті, виникли в процесі еволюції понад 800 мільйонів років тому, щоб захищати організм від хвороб.

Але хоча часто це допомагає, запобіжники не завжди можуть впоратися з агресивними пухлинами. Тому їх штучно стимулюють за допомогою хімічних препаратів.

Однак якщо вийде синтезувати копії цих запобіжників, вони зможуть діяти набагато ефективніше - причому без побічних ефектів, властивих хіміотерапії.

«Тепер, коли ми знаємо код знищення, ми можемо активувати цей механізм, не застосовуючи хіміотерапію і не втручаючись в геном, - говорить керівник дослідження Маркус Пітер. - Ми можемо використовувати ці маленькі РНК безпосередньо, вводити їх у клітини і активувати самознищення».

Він додає:

«Моєю метою не було винайти нову штучну токсичну речовину. Я хотів слідувати за природою. Я хочу використати механізм, розроблений самою природою».

Пітер пояснює:

«На основі того, що ми дізналися в цих двох дослідженнях, ми тепер зможемо розробляти штучні мікроРНК, які будуть набагато ефективніше для знищення ракових клітин, ніж ті, які створила природа».

Втім, він підкреслює, що потенційна терапія з'явиться тільки через багато років.

Стаття з описом знищення коду та процесу знищення пухлинних клітин за допомогою микроРНК була опублікована в журналі Nature Communications.