"Закінчимо з питанням про вишиватников і недільним тролінгом (з якоїсь причини сплеск мого бажання побешкетувати завжди припадає на неділю).
1988 рік, СРСР вже хитається, але ще стоїть на ногах. Деякі діячі вступають у КПРС рівному в цьому році, а я - 14-річний молодик починаю тягати додому літературу про український національно-визвольний рух, про Рух, ОУН/УПА, а за це реально можна було сісти, про Степана Бандеру. І все завдяки Igor Gavrylyshyn, під керівництвом якого я працював санітаром в дитячій реанімації.
1990 рік, СРСР вже падає, а ми їдемо від Миколаївської області під Чортомлик на святкування 500-річчя Запорізького козацтва. Делегація мааасенькая, у нас навіть прапорів не було з собою. Хтось поділився, і тому я спочатку носив прапор якоїсь козацької флотилії, а потім прапор незалежної Литви (?!).
Багато хто з вас готові впізнати всіх політиків ТІЄЇ боротьби за незалежність? Багато хто з вас перейнялися РОЗУМІННЯМ цінності незалежності? Тоді то була не весела прогулянка, за це можна було вилетіти з роботи, вилетіти з інституту або школи. Особливої пікантності додавало демонстративне носіння значок з Гербом замість комсомольського (так і не вступив). А! А ще синьо-жовтий прапор, намальований на обкладинці щоденника - моя вчителька історії, делегат XXVII з'їзду КПРС на секундочку, ненавиділа мене страшною ненавистю.
А тепер ось поточне і вишиватники.
Дуже складно ненавидіти вишиванки, носячи їх з 14 років. Дуже складно ненавидіти вишиванки, коли родина ходить до них з превеликим задоволенням. Особливо складно ненавидіти вишиванки і фотографуватися на пропуск в АП в вишиванці. Ага. Може бути, просто я їх не ненавиджу, а люблю?
Дуже складно ненавидити українську мову, розмовляючи нею (нехай з помилками). Дуже складно ненавидити українську, хоча й подобається дивитися кінострічки з українським дубляжем значно більше, ніж російською? Скажіть мень будь ласочка - чому деяки з вас вирішили що я не володію державною та й ненавиджу її?
Але ось що я ненавиджу - так це вишиватников. Це страшна капость, це страшний ворог країни. Вишиватник дуже часто НЕ носить вишиванку, у нього її немає. Вишиватник розмовляє різними мовами - українською, і російською, і на якийсь дрімучої суміші. Вишиватник часто вважає, що той, хто говорить по-російськи - ворог України. Вишиватник часто вважає, що безпідставними криками? ********* - він допомагає країні. Вишиватник любить використовувати термін "титульна нація", а мене від самого цього терміна каламутить страшною каламуттю. Я щиро вважаю, що всі хто любить Україну, незалежно ВІД ЕТНІЧНОЇ НАЦІОНАЛЬНОСТІ - і є титульна нація.
Ось хто такий ДЛЯ МЕНЕ - вишиватник. Отже, для протоколу: в моєму власне затишному маленькому світі і на моїй сторінці у Фейсбуці вишиватник ніяк не ідентифікується за наявності/носіння вишиванки, по використанню в спілкуванні української мови.
Вам не подобається це слово і цей термін? Так давайте з ними боротися, щоб їх не було на нашій землі", - написав він у себе в Facebook.
