Історія поразки СРСР у холодній війні нічому не навчила Росію. Аналіз умов входження Росії у другий етап холодної війни і стану країни в зіставленні з причинами поразки СРСР не залишає надій. Необхідні радикальні заходи щодо усунення тих явищ, які призвели до краху Радянського Союзу

Росія втягується Заходом в нову фазу холодної війни. Це очевидно. Напруженість у відносинах Росії і Заходу, насамперед США, вже перевищує рівень, характерний для останнього етапу попередньої фази холодної війни, який завершився розпадом Варшавського договору і самого СРСР.

"На рівнях влади, невразливих для органів держбезпеки, сформувалися спільноти агентів впливу і зрадників"
Що необхідно зробити, щоб уникнути поразки. Адже наслідки будуть фатальними не лише для Росії як держави, а й для народів, що її населяють.

Для вироблення доцільною стратегії виживання варто звернутися до досвіду СРСР. Він хоч і негативний, дозволяє виділити основні причини поразки. І з урахуванням особливостей моменту використовувати це знання в поточному протистоянні.

Почати слід з зіставлення умов входження в холодну війну СРСР і Росії. Аналіз показує, що для Радянського Союзу вони були істотно більш сприятливими.

У геополітичному відношенні СРСР мав співтовариство дружніх країн у Східній Європі, еліти і велика частина населення яких однозначно орієнтувалися на Москву як лідера і брали пропонований нею спосіб життя.

Сьогодні Росія спостерігає геостратегічного противника безпосередньо біля своїх кордонів, а сталого союзу держав, подібного Організації Варшавського договору, не має.

В економіці ситуація також помітно гірше. Масштаби втрат від фашистської навали були істотно меншими, ніж від «радикальних реформ».

Помилкову кадрова політика. Це насамперед ослаблення попиту з керівних кадрів, особливо вищої ланки, за результати діяльності з подальшим практичним самоусуненням управлінської еліти від відповідальності. Деградувала кадрова політика - просування по кар'єрних сходах некомпетентних, але зручних людей поступово стало нормою. Усунення антикланових бар'єрів призвело до виникнення «хребетного права», коли родинні та інші особисті зв'язки стали домінувати в підборі номенклатури на всіх рівнях. У підсумку пріоритетний кар'єрний ріст мали не фахівці, здатні створити щось нове, проривне, а «вміють жити» особистості, які прагнуть будь-якою ціною прорватися на керівні пости.

Наслідком стала подвійна мораль - офіційно проголошувалися принципи соціалізму і комунізму, а в практиці кар'єрної боротьби переважали жорсткі конкурентні відносини, відповідні капіталізму.

Особливо варто відзначити, що значну роль відігравало помилкова, але цілеспрямовано розповсюджується думка про те, ніби радянський ВПК «пожирає» більшу частину радянського ВВП. При цьому замовчувалося, що союзний ВВП становив до кінця 70-х близько 60 відсотків від американського, а одиниця бойової техніки обходилася радянському бюджету в середньому в півтора-два рази дешевше, ніж у США.

Справа в тому, що в СРСР (як і в США) підприємства ОПК крім військової продукції випускали і цивільну. Причому в більшості випадків частка останньої була вельми велика.

Розкладання вищої політичної еліти в Росії набагато глибше, ніж в СРСР.

Факти жахливої корупції за винятком окремих випадків залишаються безкараними. «Ефективні менеджери», родичі та ставленики «авторитетних осіб» рулять підприємствами та економікою в цілому, паралізуючи всякі спроби вирватися на передові позиції у високих технологіях, як в силу прагнення зберегти домінування сировинних галузей в економіці.

Як і раніше залишаються невразливими ті, хто трощив в 90-ті й наступні роки економіку, в першу чергу так звані младореформатори. Багаторазово сказавши про наявність в російській еліті значного шару іноземної агентури впливу, президент поки не зробив нічого для її викорінення - ліберальне лобі домінує в економічному і соціальному блоці уряду, торпедуючи будь-які спроби відтворити високотехнологічний потенціал своєї країни. В економіці шкідництво проявляється в триваючому вивезенні державних коштів за кордон під виглядом їх вкладення в американські цінні папери і підйомі ключової ставки Центробанку, що присікає всяку можливість кредитування вітчизняної промисловості, особливо її високотехнологічних галузей.

Військова безпека Росії грунтується на ядерному потенціалі, оскільки сили загального призначення здатні вирішувати завдання тільки в конфліктах низької інтенсивності.

Без вживання радикальних заходів щодо усунення тих явищ, які призвели до краху СРСР, країна приречена.