Його їдять всі-від мала до велика, вдома і на природі, з макаронами і з підсмаженим хлібом.
Журналіст вирішила подивитися, як виготовляється цей продукт, і влаштувалася на роботу на один з найбільших м'ясокомбінатів. Ось що вона там побачила.
Посада учня формувальника ковбасних виробів кореспондент отримала без зусиль, незважаючи на відсутність досвіду роботи, професійної освіти та медичної книжки.
Працювати потрібно в цеху, де температура не вище 8 градусів, зміни по 12 годин, протягом яких потрібно виготовити 12 тонн сосисок (працівник не піде, поки не виконає план).
Перед надходженням на роботу передбачалося оформлення медичної книжки у медцентрі заводу, але вже на наступний день дзвінок з відділу кадрів скасував ці плани. “Як-небудь потім пройдете, – звучала пропозиція кадровика. – А зараз виходьте на роботу".
Робота почалася вже на наступний день. Необхідний спецодяг видали на складі, ось тільки рукавички в комплект не входили. Причина проста: фасовщици працюють без рукавичок, так як в них вони витрачають вдвічі більше часу на формування виробів. Питання про те, що з рук працівників у продукт можуть потрапити будь-які інфекції, залишається без відповіді.
Помити руки протягом дня можна в чані у гарячою водою, що стоїть посеред цеху. Тут же миються ганчірки при прибиранні устаткування і кишки, що використовуються для оболонки деяких сортів сосисок.
Фасувальники ковбасних виробів закручують «хвости» сосисок, видавлюючи залишок фаршу в окрему тару. Але з-за того, що стрічка рухається занадто швидко, фарш часто падає прямо на підлогу. Замість того, щоб прибрати його у відходи, мої колеги голими руками піднімають його і кладуть знову на конвеєр. Так м'ясо з брудної калюжі на підлозі потрапляє в готові сосиски.
Незважаючи на те, що комбінат випускає більше десятка сортів сосисок, фарш для всіх них спільний. Сосиски різного сорту відрізняються лише кольором, який створюється з допомогою "хімії".
Псевдоговядина
Сосиски, які ми «крутили», мають різні найменування – тут і «молочні» і «дитячі», і «яловичі». Ось тільки фарш для всіх... загальний. «За півроку в документах число найменувань сосисок збільшилася з 17 до 60, а фарш для всіх був один, так і залишився», – розповів мені за обідом (під час якого робітники спокійно їдять все ті ж сосиски!)обліковець Павло. Сосиски різних сортів відрізняються лише за кольором. За це «відповідає» хімія – нітрит натрію, він є у складі всіх виробів. Чим його більше – тим насиченішим і червоніший колір продукту. Адже натуральний колір фаршу – жовтувато-білий.
В якості сировини для фаршу використовуються курятина, обрізки яловичини і свинини, сало, сухожилля, кістки, хімікати декількох видів. Вода наливається прямо з-під крана.
Фарш роблять так: в одну загальну машину звалюють сало, сухожилля, м'ясо курки, якісь обрізки свинини і яловичини, велика кількість «хімії» з непідписаних пакетів, соєвий порошок і кістки, наливають воду прямо з-під крана. До речі, за стандартом, кістки можуть лише випадково потрапити в продукт, але при цьому їх зміст не повинно перевищувати 0,8%, і ця «випадковість» обов'язково повинна бути прописана на етикетці. На продукції цього комбінату – ні слова про кістках, а в чані їх явно більше 0,8%!
Ось так виглядає фарш без додавання барвників.
А ось так пакетики, з допомогою яких сосискам надається смак і аромат. Так, найдорожчі сосиски – яловичі – у складі містять мізерний відсоток яловичини, зате максимум хімікатів, у тому числі глутамату натрію, який підсилює аромат і смак.
У найдорожчих, яловичих, сосисках від яловичини – тільки назва. Насправді в них зазвичай кладуть м'ясо птиці і більша, ніж в інші сосиски, кількість хімікатів. Щоб споживач повірив, що сосиски «яловичі», додається глутамат натрію, підсилює смак і аромат. У складі таких сосисок яловичина, звичайно, вказана, але йде на десятому місці, розташовуючись десь між крохмалем і стабілізаторами.
Чи треба додавати, що сосиски я більше не їм. Ніякі.
