Днями медіа-простір розбурхав фрагмент прес-конференції українського боксера з Криму Олександра Усика, який готується до бою з поляком Кшиштофом Гловацького. На запитання одного з журналістів "Крим – це Україна? "Усик з погано прихованим роздратуванням відповів: "Крим – це Крим". Мас-медіа одразу ж розповіли своїм читачам, що Олександр не зважився назвати анексований Росією Крим українським.
Ще пару місяців тому Олександр заявив в одному з інтерв'ю, що не розділяє народи України і Росії, оскільки "ми слов'яни".
Сприйняли слова Олександра по-різному: від різкого засудження до розуміння і підтримки. Примітно, що в блогосфері в цьому питанні стався дуже цікавий момент. Проукраїнський луганчанин Павло Бондаренко (Павло Правий), який переїхав після сепаратистських бунтів на західну Україну, Усика підтримав. У свою чергу, ще один прихильник єдиної України, кримскотартарський блогер Айдер Муждабаєв, який емігрував з Москви в Київ, різко засудив боксера.
Патріот, або боягуз?
Ось, як думає письменник і блогер Павло Бондаренко: "Олександр Усик - видатний боксер - не "професійний Українець", який з дивана вимагає наступу на Донбас і оголошення війни Росії. Він не вміє гарно балакати "про політику", як наші депутати. Тому навіть у його фрази що він "не розділяє українців і росіян, тому що ми - слов'яни" треба ставитися з розумінням.
Я не фашист і не комуніст - мене верне від принципу "колективної відповідальності". В Росії читають і вітають мої книги, підтримують Україну в її боротьбі. Так само, як і Сашка підтримують багато друзів у Росії. Що ж він повинен їх оголосити ворогами?
Усім тим, хто триндіт про "зраду" Сашка, рекомендую повторити його дії одягнути жовту майку з тризубом, сині штани і вийти на вулицю Севастополя. Слабо?"
Прямо протилежну оцінку словами Усика дав Айдер Муждабаєв — блогер, медіаменеджер, заступник генерального директора першого кримськотатарського телеканалу "ATR":
"Зрозуміло, Усик просто боїться, що його перестануть пускати в Крим. Це його особиста справа, і його вибір. Але будь-який спортсмен, хто не вважає Крим Україною, не може виступати під українським прапором і проводити бої в Україні. Його страх, що призвів, нехай на словах, до зради, було видно, і це не дає йому права на український прапор. Нехай боксує за себе чи за ту країну, на питання про цілісність якої йому буде відповідати не страшно. Україна такого не заслужила. Боягуз".
В принципі, обидва блогера висловлюють думку досить переконливо. Та й Усик, на перший погляд, назвавши Крим Кримом, а росіян і українців – слов'янами, начебто нічого особливо кримінального не вимовив. Однак...
Якщо б це сказав хтось інший, а не Усик. Ми-то знаємо Олександра як українського патріота. Який після захоплення півострова збройними силами РФ, продовжував гуляти там в українському одязі, з українськими прапорами та іншою символікою. Який підкреслював, що він саме українець і в той жахливий 2014-й, і в більш спокійний, але не менш депресивний 2015-й... І саме Усик ще пару років тому наголошував в інтерв'ю, що Крим - це Україна.
Особисто для автора цих рядків не Порошенко з Яценюком і не інші політики уособлювали Україну. Незломлену Україну, не покорившуюся загарбникам, не піддалася зомбуванню. Не вони, а саме "отаман" Усик, виходить на ринг під українську пісню і гуляє у формі нашої національної збірної з анексованому Криму.
Боксер Усик, співачка Джамала, політик Джемілєв, режисер Сенцов, гімнастка Різатдінова, військовослужбовець і спортсмен Журавльов – ці і багато інші люди стали для нас символом українського Криму. І раптом – здрастуй, дядько Новий рік – один з цих символів вже соромиться просто ствердно відповісти на просте питання, нехай навіть не відноситься до боксу.
Як все змінюється!
На виконання волі пославшей мя дружини?
З одного боку, можна зрозуміти: зараз атмосфера в Криму ну ніяк не сприяє розвиткові українського патріотизму. Плюс дружина-росіянка, з якою Олександр взагалі воліє не говорити про політику, що неодноразово визнавав. Можна уявити сцену на кухні: "Навіщо тобі, Саша, ця Україна? "
Можна собі уявити і соціум, в якому наш боксер вариться, варто йому тільки повернутися з чергового тренувального збору і ступити на рідну кримську землю. Тільки й чуєш результати роботи "Кисельов ТВ" на свідомість непідготовлених, далеких від політики людей. "Україна вбиває народ Донбасу, Порошенко не продав "Рошен" в Липецьку, Правий сектор втопив Нацгвардію в болоті, айдаровци побили людей, торнадовци ґвалтують людей".
Плюс фото окремих зигующих бійців типу Віти Заверухи і "победомания - дедивоєвали". Важко встояти перед спокусою. Але голова у тебе на плечах є? Нею можна їсти, можна наносити нищівні удари, але головна її функція – все-таки думати. І розуміти, що наявність купки фашистів в одній країні – не привід для солдатів іншої країни віджимати півострів, тим більше, що в тій країні, яка анексувала Крим – фашистів не менше.
Та й руки є – можна знайти відповідну літературу. Про те, наскільки кримський Крим, хто там жив, боровся і помер. І чому міста "исконно русского" півострова мають такі "дивні" неросійські старі назви. А росіянці-дружині дати ноутбук або айфон і відкрити сторінку про депортованих кримчан, причому не в "бандерівської", а в самої справжньої Російської Вікіпедії.
Не виключено, що після показової бравади з українською символікою з Усиком могли поговорити не тільки дружина і його кримські друзі-земляки, але і люди "з холодною головою і чистими руками". Не забуваймо, чиї бійці зараз контролюють півострів. І хай Катя, дружина Усика, скільки завгодно переконує громадськість, що "нас тут ніхто не переслідує"... Ми знаємо історії, коли відомих спортсменів і силовиків, а також їх родичів, що залишилися на неконтрольованих ЗСУ територіях, викликали "дуже душевні люди" та проводили бесіди з пропозиціями, від яких важко відмовитися. Не знаємо як в Криму, а от у Луганську і Донецьку за відмову від пропозицій могли і в "підвальчик" відправити.
Втім, не виключено, що справа тут зовсім не в ФСБ чи кримських друзів дитинства. І навіть не в дружині, не в тренері, не в промоутере, які також можуть впливати на боксера. Причини можуть бути і в самому Олександрі. І метаморфози, що відбуваються з ним, не можуть не засмучувати.
Від "отамана"... кримомана
Отже, згадаємо... Ще до "російської весни" в Криму і Донбасі (будь вона грець) Усик виходив на бої з оселедцем, танцював гопака під українську музику. І, звичайно ж, носив прапор країни, яку він представляв – незмінний атрибут, в тому числі і на його сторінках у соцмережах.
Після анексії Криму і початку війни на Донбасі Олександр Усик, на відміну від деяких інших українських спортсменів, не побіг виступати за іншу країну. Він не просто продовжив виступи під синьо-жовтим прапором – він всіляко підкреслював своє громадянство, в тому числі і під час прогулянок вже анексованому Криму. Це було сміливо, круто і патріотично. За це Усику – честь і хвала!
У липні 2015 року на благодійний аукціон на підтримку бійців АТО були виставлені боксерські печатки Олександра Усика.
24 серпня 2015 року Усик провів конкурс з розіграшем безкоштовних квитків на свій бій з південноафриканцем Мюллером автору кращого фото з прапором України.
Далі – більше. На початку листопада 2015 р. Усик пройшов тренування разом з бійцями Державної прикордонної служби України у Львівській області. Прикордонники, які мають за плечима бойовий досвід АТО, оцінили спортивну підготовку Усика та його людські якості.
20 лютого 2016 року Олександр Усик прогулявся по Сімферополю у формі національної збірної України.
І ось тут, як мовиться, на третьому куплеті хтось взяв фальшиву ноту... Або, якщо ми вже про спорт, плив-плив, а на березі... сконав.
3 квітня 2016 року Олександр Усик заявив, що українці та росіяни — єдиний народ.
"У Криму за мене вболівають, по всій Росії у мене дуже багато шанувальників. В принципі, я не поділяю наші народи, бо ми — слов'яни. Я в Крим зазвичай в'їзний після будь-якого бою", — заявив Усик.
Крим. Росія. Кримане. Росіяни. Товариші, а Україна куди поділася?
З іншого боку, погоджуючись з Павлом Бондаренко, можна привести в приклад адекватних росіян, які нас підтримують. Для мене, в принципі, Росія – це не ворожа країна. Це країна, влада в якій захопили брехуни і злодії. ФСБшний клан, який з допомогою грошей, технологій та інших ресурсів заволодів не тільки кремлівськими апартаментами, але і свідомістю ввіреного народу.
Але, вибачте, якщо більше 80% підтримують політику цього правлячого клану, якщо вже цей клан відрізав шматок нашої країни, і в Росії цього більше радіють, ніж обурюються... говорити про братерство вже якось недоречно. Крим – повернути, з Донбасу – забратися. Брудні сліди на наших килимах витерти, посуд помити, купи прибрати за собою. Ось тоді і розмова про єдиний народ буде більш доречним.
Втім, може, ми занадто придираємося до боксера Усика, який в ці тонкощі навряд чи вникає?
По шляху "забув" прапор Глазкова
Усик взагалі цікаво сказав. "Я в Крим зазвичай в'їзний". Як-ніби ласку йому хтось робить. Типу пускають – і вже добре. Єдиний народ. Як ніби нічого не сталося. Після заходів з бійцями АТО, після конкурсів і селфі з прапорами, після того, як на Донбасі загинули товариші тих бійців, з якими він разом тренувався. Єдині ми, слов'яни. Аллах акбар, Рамзан Кадир!
А що робити нев'їзним? Наприклад, тим, кого ще в сорокові депортували з Криму? Потім в 90-ті дозволили повернутися, визнавши злочинність дій радянської влади в питанні депортації. А після, в 2014-му влаштували таке життя, що ті і без всякої депортації поїхали на материкову Україну.
Що робити тій дівчинці з відомого відеоролика, яку "брат-росіянин" на автобусній зупинці в Криму назвав "тваринкою" і змусив зняти кулон з тризубом?
Що робити родичам професора Ганкевича, якому нові кримські власті влаштували терор, вимагаючи віддати бібліотеку? Вчений помер 30 квітня 2014 року – не витримало серце.
Що робити кримчанам, у яких "брати-росіяни" після "возз'єднання" націоналізували майно? А Сенцов в'їзний? А ті, кого в Криму переслідують з політичних мотивів?
Якщо б Олександр після цих слів про єдиний народ, російських вболівальників та Кримі сказав хоч щось, що підкреслює його приналежність до України, такого негативного резонансу, вважаю, не було б. Але він цього не зробив. І ось саме цей наростаючий "мороз" по відношенню до країни, яку він представляє, і став причиною. З весни поточного року Саша потроху перестає асоціювати себе з Україною. Він змінюється. І це видно.
Його вже звинувачують в "вилянії", асоціюючи з іншим боксером, луганчанином В'ячеславом Глазковим. Той теж спочатку виходив з прапором України, потім все більше згадував про Росію і її вболівальників, і врешті-решт "забув" прапор перед боєм, зате не забув одягнути триколорную форму з написом "Русь". Ось багато громадян України дуже побоюються, що Усик виконає той же тернистий шлях а-ля Вічок і в підсумку на рингу відбудеться якась схожа безглуздість.
Ми щиро сподіваємося, що Усик не змінить українське громадянство. Однак переміна в його поведінці, яку ми спостерігаємо в останні місяці, не може не засмучувати. Це призвело до того, що ряди величезної армії українських вболівальників Олександра вже неабияк порідшали.
Потім можна пояснювати свої слова як завгодно. Знову танцювати гопака, їздити у військові частини, робити селфі на тлі національної символіки. Але зараз ми говоримо: "Крим – це Україна", а Усик каже: "Крим – це Крим".
