Новини України

Буває і так! Собака допоміг знайти дівчину, таку, щоб дивилася в очі, а не нижче пояса

Неймовірна історія.

Неймовірна історія.

Все у мене йшло добре, дружина дісталася просто на заздрість, троє дітей-погодок тільки в радість, бізнес розвивався в такому темпі, щоб жити з нього було можна, а уваги зайвої до себе не залучав, передає Ukr.Media. Спочатку навіть не вірилося, потім звик і думав, що завжди так і буде.

А на двадцятому році з’явилася в житті тріщина. Почалося з старшого сина.

Мене батьки виховували суворо, і як підріс, карали на всі боки нічим не розмахувати, а вибрати гарну дівчину до душі, одружитися і будувати сім’ю. Я так і зробив і ні разу не пошкодував. І дітей своїх цьому вчив. Тільки чи то часи змінилися, чи то дівчата інші пішли, але не може син такої дівчини відшукати, щоб дивилася йому в очі, а не нижче пояса, тобто в гаманець або в трyси. І гроші є, і освіту здобуває, і зовнішністю Бог не обділив, а все якийсь бруд на нього вішається. І мається хлопець, і ми за нього переживаємо, словом, невесело стало в будинку.

Далі – гірше. Захворіла теща, поклали в лікарню, там вона через тиждень і пoмeрла. Відплакались, відридались.

Тесть залишився один, не справляється. А батьки дружини попалися просто золоті люди, між своїми і її батьками ніколи різницю не робив. Забираємо тестя до себе, благо місце є. Дружина задоволена, діти щасливі, йому спокійніше. Все б добре, але!

У тещі був пес, чи то чорний тер’єр, то чи ризен, то чи просто чорний кудлатий вирoдoк. Забрали і його, собі на гoре. Все гризе, дітей прикушує, на мене огризається, паскудить, гуляти його треба виводити удвох, як на розпірці. Викликав кінологів, грошей давав без рахунку щоб навчили, як з ним обходитися, без толку. Кажуть, простіше приспати.

Але тут тесть сказав, що коли собачка пoмрe, тоді і йому пора. Залишили до чергового разу. Діти ходять влітку в джинсах, з довгими рукавами: покуси від мене ховають, шкодують дідуся. До осені зовсім крaнти прийшли, озвiрів, гризе на собі шкуру, виє. Виявляється, його ще й треба трімінгyватu. Об’їхали всі салони, ніде таких злісних не беруть. Нарешті, знаючі люди порадили одного майстра, який візьметься. Подзвонили, призначили час: 7 ранку.

Завожу. Затягують. Кобель рветься, як скажений. Виходить молоденька дівчинка крихітних розмірів. Так і так, кажу, будь-які гроші, хоч під наркозом (а сам думаю, щоб він здoх під цим наркозом, сил уже немає).

Бере вона у мене з рук повідець, велить прийти рівно за десять хвилин десята, і спокійнісінько веде його. Приходжу як велено. Дивлюся, ця дівчинка вистригає шерсть між пальцями у шикарного собакера. Той стоїть на столі, стоїть прямо, гордо, не рухаючись, як лейтенант на параді, а в роті у нього гумовий синій м’ячик. Я аж задивився. Тільки коли він на мене очі скосив, тоді я зрозумів, що це і є мій пес. А ця плюгавка мені і каже:

– Добре, що Ви вчасно прийшли, я вам покажу, як йому треба чистити зуби і вкорочувати кігті.

Тут я не витримав, які зуби! Розповів їй всю історію, як є. Вона подумала і каже:

– Ви повинні проникнути в його становище. Вам то відомо, що його господиня помeрла, а йому нi. У його розумінні ви його з дому вкрали у відсутності господині і нaсильно утримуєте. Тим більше, що дідусь теж хвилюється. І раз він втекти не може, то він намагається зробити все, щоб ви його з дому викинули. Поговоріть з ним по-чоловічому, поясніть, заспокойте.

Завантажив я кобеля в машину, поїхав прямо в старий тещин будинок. Відкрив, там порожньо, пахне нежитловим. Розповів йому все, показав. Пес слухав. Не вірив, але не огризався. Повіз його на клaдoвище, показав мoгилкy. Тут підтягнувся тещин сусід, своїх відвідував. Відкрили пляшку, пом’янули, псу запропонували, знову розговорилися. І раптом він зрозумів! Морду свою задер і завив, потім ліг біля пам’ятника і довго лежав, морду під лапи заштовхав. Я його не квапив.

Коли він сам піднявся, тоді і пішли до машини. Домашні пса не впізнали, а як дізналися, так відразу і не повірили. Розповів, як мене стригалиха надоумила, і що з цього вийшло. Син дослухати не встиг, схватив куртку, ключі від машини, просить її адресу.

– Навіщо тобі, питаю.

– Тату, я з нею одружуся.

– Зовсім рушив, кажу. Ти її навіть не бачив. Може, вона тобі і не пара.

– Тату, якщо вона перейнялася становищем собаки, то невже мене не зрозуміє?

Коротше, через три місяці вони і одружилися. Зараз підростають троє онуків. А пес? Вірний, спокійний, слухняний, неймовірно розумний літній пес допомагає їх няньчити. Вони йому і чистять зуби вечорами.

Зараз читають
Схожі новини