Зараз у моді так зване «вільне виховання». При цьому батьки воліють практично повністю абстрагуватися від своїх дітей, нічого їм не забороняючи. Слово «не можна» для них табу, вони його бояться, як чорт ладану, інформує Ukr.Media.
Приклад перший. Мій дворічний син грав у пісочниці з іншими дітьми. Він хлопчик добрий, спокійний, майже ніколи не плаче. І тут я чую просто дикий рев сина. Підходжу.
Виявляється, інший хлопчик взяв повну жменю піску і кинув в очі моїй дитині. Природно, я сказала йому, що так робити не можна. І тут підлетіла розгнівана мама іншого хлопчика і заявила, що вони дитині нічого не забороняють, у них, бачте, вільне виховання, без заборон.
Я порадила їй поцікавитися, яку суму їй доведеться мені заплатити, якщо, не дай бог, з очима мого сина трапиться біда. Матуся поперхнулася, схопила свого «шкідника» і помчала.
Приклад другий. Син пішов у другий клас. Я з-за кордону привезла йому шкільний набір. І набір цей не зовсім звичайний, таких у нас немає. Зрозуміло, він йому дуже подобався. І ось одного разу він прийшов зі школи в сльозах. Розповів, що однокласник (назвемо його Андрієм) силою відібрав у нього гумку з цього набору.
Спроби повернути ластик успіхом не увінчалися. Андрій заявив, що він все одно залишить цю річ у себе, тому що вона йому сподобалася. Знаючи про те, що Андрійка до школи привозить мама (мій син ходив сам, школа у дворі), на наступний день я пішла разом з сином. Побачила ту маму, розповіла їй ситуацію, попросила посприяти і ластик повернути. Як ви думаєте, що я почула від мами?
Правильно — «у нас вільне виховання, ми нічого не забороняємо». У мене не залишалося іншого вибору, як озвучити ціну шкільного набору і попросити відшкодувати збиток цілком, бо без гумки набір неповний. Мама Андрія зблідла, одразу полізла до сина в портфель, вийняла злощасний ластик і практично з шипінням простягнула мені. Андрій, зрозуміло, влаштував істерику з валянням на підлозі. Довелося мамі забирати своє чадо додому. Адже йому, напевно, в перший раз у чомусь відмовили.
На жаль, це не всі приклади, з якими я зустрічалася у своєму житті. Потім ці батьки скаржаться, що у нас погана молодь. Ні, шановні, вона така, якою ви її виростили. Хто вийде з цих дітей, коли вони підростуть? З першого шкідник (може, хто й гірше), з другого злодій. І не дивуйтеся, що ці діти до батьків своїх будуть ставитися так само, як і до інших. І все тому, що їм нічого не забороняли, дозволяли робити все, що душі завгодно, і не навчили одного єдиного слова — «не можна»
І найголовніше, що більшість батьків, застосовуючи цю методику виховання, мало того, що навіть не цікавляться, як це робити правильно (а там багато нюансів, повірте педагогу), так ще і не замислюються про наслідки. Адже поки діти маленькі, відповідати за свої дії доведеться мамам і татам. А це і відшкодування шкоди, і лікування (якщо таке трапиться), і моральна шкода. А вже як виграти таку справу, я прекрасно знаю.
