Не потовстієш...
Це цілком очевидне твердження не раз звучало з вуст чиновників, політиків та економістів, не кажучи вже про простих пересічних. А пару років тому вітчизняні профспілки і зовсім довели це на практиці. В рамках соціального експерименту добровольці спробували прожити на суму, обмежену мінімальними нормами. Результат виявився вражаючим: до "фінішу" дісталася тільки 47-річна вчителька з Івано-Франківщини, інші учасники зійшли з дистанції...
На сьогоднішній день прожитковий мінімум становить 1176 грн./місяць - мізерна сума! І це не дивно, якщо врахувати, що до 2012-го він ріс п'ять разів на рік, в минулому році - всього два, а в нинішньому і зовсім жодного. А адже інфляція і девальвація національної валюти відбувається стрімкими темпами!
Нагадаємо, що щомісяця відстежуємо необхідні витрати на харчування. За найскромнішими підрахунками, середньостатистична сім'я з трьох осіб тільки на продукти витрачає близько 750 грн. в тиждень, або 3,4 тис. грн. в місяць. Тобто одна людина проїдає понад 1,1 тис. грн. - весь встановлений прожитковий мінімум! А адже є ще комунальні платежі, транспортні витрати, придбання одягу та взуття і, не побоїмося цього припущення - хоч якесь дозвілля.
Треба індексувати!
Закон "Про прожитковий мінімум" стверджує, що відпущених сум повинно бути цілком достатньо і на їжу, і на одяг, і на театр, і на відпустку. А якщо кому-то цих грошей не вистачає, то очевидно: він живе не по кишені!
- Продуктові норми, закладені при розрахунку прожиткового мінімуму, спочатку були вкрай низькими, - зазначив президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко. - І зараз, враховуючи, що девальвація гривні з початку року склала 70%, по-хорошому прожитковий мінімум слід було б збільшити принаймні вдвічі. Таким чином, він якщо і не буде відповідати реальним потребам, то хоча б до них наблизиться.
Директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський погоджується з тим, що прожитковий мінімум внаслідок останніх подій потрібно індексувати, але при цьому уточнює: не на рівень девальвації, а на рівень інфляції.
- Навіть на імпортні товари ціни не зросли в прямій пропорції до девальвації - щось подорожчало більше, а щось-менше, - говорить експерт. - Адже на вартість товарів впливає не тільки зростання курсу, але і попит з боку споживачів, купівельна спроможність українців. Тому при індексації слід враховувати рівень інфляції. Правда, тут виникають як мінімум два запитання: наскільки правильно у нас підраховується інфляція і кому потрібна ця індексація?
Що стосується відповіді на перше запитання, то експерти не раз говорили про те, що в Україні використовується неадекватна методика розрахунку інфляції. Зокрема, на думку директора економічних програм Центру Разумкова Василя Юрчишина, споживчий кошик, на підставі якої відбуваються розрахунки, вкрай обмежений і фактично розрахований на фізіологічне виживання людей - не більш того.
Бюджет не потягне
Відповідь на друге питання досить очевидне: сьогодні індексація не потрібна нікому - нинішній бюджет просто не потягне зростання соціальних стандартів. Але, може бути, варто просто переглянути видаткову частину?
- Вишукати резерви для того, щоб підняти соцстандарти, зовсім нескладно, - упевнений Охріменко. - Для початку потрібно припинити війну і прибрати військові витрати. Крім того, зробити прозорими держзакупівлі, переглянути спецпенсії і ввести нормальну платну медицину.
На думку експерта, саме реформування медичної галузі могло б дати бюджету необхідні мільярди.
- Щорічно в Моз йде більш 40 млрд грн., - нагадує Охріменко. - Регулярно виникають скандали, що було закуплено нікому не потрібне застаріле обладнання за завищеними цінами. Вихід тут один - урізати витрати на Моз, а медицину зробити платною, виключаючи хіба що невідкладну допомогу та обслуговування інвалідів.
Втім, тут вже питання психології - адже за безкоштовну медицину український обиватель тримається як за останню соломинку. Хоча в реальності вже нічого безкоштовного не залишилося: аналізи, прийом у лікаря, операції - сьогодні потрібно платити буквально за все! Тим не менш слово "безкоштовно" дає ілюзорну впевненість, а слово "платно" - лякає. Адже ми ще не вибралися з психології бідних. Нам не потрібно, щоб стало краще - нам потрібно, щоб гірше не було.
В ТЕМУ
Нам ще є куди падати
Загальне визначення абсолютної бідності в свій час дав Всесвітній саміт ООН. Виявилося, що це умови, коли людині недоступно найнеобхідніше, включаючи їжу, придатну для пиття воду, санвузол, лікування, дах, освіту та інформацію. Таким чином, бідність поставили в залежність не тільки від рівня доходів, але і від доступу до послуг.
Що стосується цифр, то, на думку експертів, всі спроби встановити єдиний для всього світу "інтернаціональний прожитковий мінімум" заздалегідь приречений на провал. Наприклад, Україна навряд чи перезимує без опалення, в той час як в жарких країнах про такої статті витрат і нічого не чули.
Тим не менш загальноприйнятий інтернаціональний прожитковий мінімум все ж було визначено і довгий час становив 1 долар в день. У 2008-му Світовий банк збільшив цю цифру до $1,25.
Неважко підрахувати, що в Україні прожитковий мінімум становить близько $2,8 на день.
До РЕЧІ
Українці не хочуть вибиратися з психології бідних
Квартира, дві машини і 100 тис. грн. на депозиті - ось портрет багатої родини, думають українці. А психологи кажуть: це все від ліні і бідності споживчої уяви. Наші співгромадяни не готові заощаджувати та інвестувати, щоб купити набагато простіше вважати квартиру і машину недосяжними покупками і постійно скаржитися на бідність.
Психологи переконані, що причини наших матеріальних проблем закладені в нас самих мало не на генетичному рівні. Багато з тих, хто сьогодні перебиваються з хліба на воду, не готові нічого міняти (щоб не стало гірше) і живуть спогадами про минуле.
- Бідні люди консервативні і схильні звинувачувати в своїх проблемах оточуючих або обставини, - каже психолог Марина Деркач. - Вони готові нескінченно міркувати, що було б, якби вони народилися в іншій країні, у інших батьків, обрали б іншу професію або опинилися в потрібний час у потрібному місці. Однак все це самообман, і насправді джерело проблем у них самих. Лінь, страх, небажання рухатися вперед, неправильне ставлення до грошей і жадібність - ось те, що не дає пересічному українцю стати багатшими.
