Черв'яки вилазять із землі під час дощу не тому, що задихаються. Причина цікавіша

На них наступають люди, їх чавлять машинами, а вони все одно лізуть з-під землі, немов щури на пісню щуролова. Але чому? Вони тікають від чогось чи, навпаки, кудись прямують? Що їм, зрештою, потрібно на поверхні?!

Не поспішайте стверджувати, що «їм нема чим дихати, коли йде дощ» — це не єдина і не завжди головна причина, хоча вчені й не відкидають її повністю. Справді, під час затяжних злив кисню у воді стає менше, але черв'як не тоне миттєво, тому що у нього а) — немає легень як органу; б) — кисневий обмін відбувається всією поверхнею тіла, і не важливо, в землі він чи у воді.

Суто технічно ви можете закинути тваринку в акваріум із хорошим компресором, і черв'як проживе там кілька днів. Принаймні поки не помре від голоду. Тож проблема дихання — це лише частина картини, а факт залишається фактом. З неба капає — весь асфальт у черв'яках. Щоб пояснити цю загадкову навалу, біологи висунули ще три припущення.

Перше стверджує, що черв'яки сприймають звук дощу як вібрації кротів або інших підземних хижаків і намагаються якомога швидше вибратися. І ця теорія має серйозне наукове підтвердження. Логіка природи проста: під землею у вузькому тунелі зустріч із кротом — це неминуча смерть, а на поверхні є шанс врятуватися. Тому інстинкт «відчув вібрацію — тікай нагору» працює безвідмовно. Цим користуються хитрі птахи, наприклад, чайки та слукви, які спеціально тупотять по землі, імітуючи дощ. Черв'яки, почувши знайомий стукіт, вибираються з-під ґрунту і стають легкою вечерею.

Друга гіпотеза стверджує, що черв'яки повзуть на поверхню тому, що дощ або сам по собі кислотний, або ж він розчиняє якісь речовини, що містяться в ґрунті. Мовляв, від цього безхребетним стає некомфортно, і вони намагаються якнайшвидше вибратися. Технічно таке цілком може бути, але тоді отруйна водичка мала б вигнати на поверхню взагалі всіх черв'яків. А на 1 квадратному метрі землі може жити від 100 до 300 особин. Так, на поверхню вибирається багато черв'яків, але вочевидь не всі. Інакше пройти було б неможливо!

Зате третя версія цілком переконлива. Вона звучить так: під час дощу черв'яки мігрують. Під землею ресурси не нескінченні — кожен черв'ячок шукає собі найласіший шматочок ґрунту. Ще одна причина вирушити в небезпечну подорож — кохання. Придивіться і помітите, що назовні зазвичай вибираються великі дорослі особини — саме вони активно продовжують рід. Так, усі черв'яки — гермафродити. Проблем із пошуком партнера у них немає. Але природний інстинкт штовхає їх підкорювати нові землі, щоб уникнути близькоспорідненого схрещування.

Але чому вони вибираються саме в дощ? По-перше, по слизькій вологій поверхні їм простіше пересуватися. Повзти по землі значно простіше і швидше, ніж проривати ходи в ній. По-друге, крапельки з неба захищають ніжну шкіру черв'ячка від пересихання. Надлишок вологи для них прийнятний, але якщо буде занадто сухо, то черв'як одразу загине. Додаткове підтвердження ця гіпотеза знаходить у тому, що черв'ячки виповзають назовні не тільки під час дощу, а й коли опускається туман або випадає роса — просто не так масово.

Така міграція поверхнею здається невиправдано небезпечно? Для одного черв'яка, звісно, це занадто великий ризик що його з'їдять або розчавлять. Але що загибель однієї особини або навіть десятка для всієї популяції!