Які підприємства дісталися сепаратистам разом з особливим статусом

Як їх втрата позначиться на економіці України

У вівторок, 16 вересня, Петро Порошенко продавив у Верховній Раді, прийняття закону "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей ". Документ закріплює реальну ситуацію і в кращому разі на 3 роки позбавляє українську владу дієвих важелів впливу на захоплені бойовиками регіони. Після припинення вогню, оголошеного 5 вересня, під контролем бойовиків залишилося десять районів Донецької та Луганської областей, в яких до конфлікту проживало близько 3 млн осіб. Це не тільки одні з найбільш густонаселених регіонів України. По суті, це кілька великих промислових агломерацій, в яких перебували десятки найбільших промислових підприємств країни. Про значущість регіону для української економіки і стану підприємств зараз красномовно говорить статистика промвиробництва за серпень - падіння у всій Україні, порівняно з липнем, майже 13%. У Донецькій області промислове виробництво зменшилось на 44%, а в Луганській - на 65%.

На території, що залишилася під контролем бойовиків перебувають понад 30 промислових підприємств, які входять в список топ-200 найбільших компаній України. Це металургійні, вуглевидобувні, хімічні та машинобудівні гіганти.

Які промпідприємства залишилися на територіях з особливим статусом" і про що говорять експертів, як невизначене становище цих компаній позначиться на всій українській промисловості та економіці в найближчому майбутньому.

Коментарі

Олександр Паращій, начальник аналітичного департаменту інвесткомпанії Concorde Capital

Зупинка багатьох донбаських підприємств порушує відразу три виробничі ланцюжки, що склалися в Україні. Перший: видобуток вугілля - збагачення - виробництво електроенергії. Зупинка шахт, труднощі з доставкою вугілля на ТЕС створюють значні труднощі для енергогенеруючих компаній. У той же час, враховуючи порівняльну вартість вугілля українського видобутку і імпортного, придбання сировини за кордоном може стати альтернативою. При цьому найбільші проблеми чекають шахти c антрацитовим вугіллям - майже весь його видобуток відбувається на територіях, контрольованих бойовиками.

Другий ланцюжок: видобуток вугілля - виробництво коксу - виробництво металу. Багато великих шахт і коксохімічних заводів залишилося фактично поза юрисдикцією України, і це може спричинити за собою труднощі з постачанням сировини для, наприклад, маріупольських метзаводів. Можливі перебої і з відвантаженням коксу на інші заводи поза Донбасу. Не виключено, що для стабільної роботи власники комбінатів будуть купувати кокс за кордоном.

Третий ланцюжок: видобуток і збагачення залізної руди - виробництво металу. Тут ймовірні труднощі зі збутом сировини у ГОК Дніпропетровської області. Зараз експлуатація метзаводів Донбасу несе для власників значні ризики, і забезпечувати стабільне відвантаження руди проблематично. Тому не виключено, що власники ГОК будуть змушені шукати нові ринки збуту своєї продукції.

Машинобудівні заводи, що залишилися в підконтрольних ДНР і ЛНР районах, практично не інтегровані в українські виробничі ланцюжки. Наприклад, Луганськтепловоз працює в основному з російським Трансмашхолдингом. Можливі труднощі у корпорації "Мотор Січ", один із виробничих активів якої знаходиться в Сніжному (виробництво лопаток для турбін авіадвигунів - ред.)

Олексій Андрійченко, старший аналітик інвесткомпанії Арт Капітал

Метінвест Холдинг, що належить Рінату Ахметову, в повній мірі відчуває на собі негативні наслідки ситуації, що загострилася в зоні АТО. У липні спад виробництва Азовсталі, Маріупольського меткомбінату (ММК) ім. Ілліча і Єнакіївського метзаводу - склав 10-12% сталі і чавуну в порівнянні з темпом виробництва в першому півріччі, а у виробництві прокату спаду і зовсім не було. Проблеми почали спостерігатися на Азовсталі та ММК у другій половині липня у зв'язку з перебоями в постачанні вугілля і коксу.

Але вже в серпні, після загострення ситуації, виробництво прокату на трьох підприємствах впало на 47% порівняно з липнем, сталі - на 46%, чавуну - на 50%. Основною причиною стала зупинка роботи Єнакіївського метзаводу, а також зупинка поставок коксу з Авдіївського коксохіму з-за артобстрілів і знеструмлення підприємств.

На даний момент Метінвест налагоджує каботажні поставки коксу через маріупольський порт. Втрати холдингу можуть становити $20 млн в місяць з-за різниці в ціні імпортного та власного коксу. Що стосується прогнозів по виробництву сталеплавильних заводів Метінвесту в 2014 році, в кращому випадку при збереженні перемир'я і швидкому відновленні виробничих ланцюжків падіння складе 15-20% залежно від виду продукції. Якщо ж військові дії відновляться, але зона АТО не поглине Маріуполь, то спад складе 20-30%. Можна складати і більш песимістичні сценарії, коли зупинять роботу всі три підприємства, тоді спад у середньому перевалить за 40% в 2014 році.

Сергій Вовк, директор Центру транспортних стратегій.

В першу чергу зруйновані внутрішні комунікації. Шахти не можуть вивозити вугілля. Альтернативні шляхи - імпорт вугілля (морем або залізницею з Польщі). Позитивно може вплинути на ситуацію активізація внутрішнього каботажного плавання, яке ініціювало Мінінфраструктури. Ця програма вже працює. У ній ключову роль відіграє Маріупольський порт. Зокрема, залізорудну сировину, яка раніше йшла на меткомбінати по залізниці, тепер прямує в Бердянський порт, там перевантажується на каботажні кораблі, що перевозиться в Маріуполь і звідти вагонами доставляється на підприємства. Ще один можливий варіант - коксівне вугілля, яке може доставлятися великими судами типу " Панамакс у порт Южний, де перевантажується на каботажні судна і транспортується в Маріупольський порт і далі на підприємства.

Ці заходи можуть полегшити ситуацію, але не вирішити проблему кардинально. На сьогодні Маріупольський порт перевантажує щомісяця близько 100 000 тонн каботажних вантажів. Потужності порту дозволяють подвоїти цей показник. Але це не врятує ситуацію, потрібно шукати інші способи нормалізувати постачання.