Сюрпризи нового Трудового кодексу

Багатостраждальний документ надійшов до парламенту ще в грудні минулого року, а в травні нинішнього був замінений підкоригованим варіантом.

Те, що запропонована версія Трудового кодексу не є ідеальною, визнали самі парламентарії. Вони вирішили грунтовно доопрацювати його до другого читання, відвівши на це три тижні, а не два, як зазвичай.

Рабство або аутсорсинг?

Законопроект пропонує розширити права роботодавців. Наприклад, надати їм право без згоди працівника перевести його на інше робоче місце або відправити в інший структурний підрозділ компанії (ст. 65 Трудового кодексу). Якщо нова робота знаходиться далеко від колишньої (наприклад, в іншому районі міста), потрібна письмова згода працівника. Але якщо той відмовиться їздити "за тридев'ять земель", то буде звільнений.

Згідно ст. 68, роботодавці також можуть "обмінюватися" працівниками, правда, якщо останні не будуть заперечувати проти цього. "Але в українських реаліях такий переклад буде примусовим, тому працівникові доведеться дати згоду, щоб не втратити роботу. По суті, це повернення в рабство. Термін обміну може бути нескінченним, адже його строків проект Трудовий кодекс не встановлює". Захисники нового ТК з таким трактуванням положень не згодні. "Яке може бути рабство? У рабів нічого не питають, а тут треба письмову згоду", - заявив спікер ВР Володимир Гройсман, який виступив в якості співавтора законопроекту.

Аутсорсинг (тобто надання персонала в оренду) поширений у багатьох країнах. Проте в Україні така конструкція трудових відносин в новинку, на законодавчому рівні всі нюанси передачі не врегульовані. Тому не виключено, що роботодавці будуть зловживати цим правом, тим більш що домогтися письмової згоди працівника при нинішньому рівні безробіття буде дуже просто - достатньо пригрозити йому звільненням.

Працювати змусять більше

Як би не запевняли прихильники нового ТК, що не будуть змушувати українців більше працювати, це вірно лише частково. Згідно ст. 130 тривалість робочого часу становить 40 годин на тиждень, як і за чинним Кзпп. Але в положеннях законопроекту є хитрість: робота на умовах ненормованого робочого часу передбачає, що працівник епізодично зобов'язаний працювати понад 40 годин на тиждень (ст. 153). Але це буде вважатися надурочною роботою тільки якщо людина залучається роботодавцем до роботи понад норму систематично (двічі протягом місяця). Простіше кажучи, роботодавець зможе раз в місяць змушувати працівника трудитися більше 40 годин у тиждень без додаткової оплати. Однак така робота об'єктивно підпадає під категорію примусової праці.

Крім того, згідно ст. 37, роботодавець може покласти на працівника виконання додаткових обов'язків, якщо обсяг роботи, на його думку, не забезпечує повної зайнятості. За ці додаткові обов'язки пропонується тільки доплата за домовленістю сторін і то, якщо додаткова робота виявиться вище оплачуваної основної. Тобто, керівник підприємства зможе на законних підставах не тільки "повісити" на людину додатково завдання, але і раз на місяць залишити його на роботі на пару-трійку годин, а то й більше.

Під електронним "ковпаком"

Суперечливо з точки зору дотримання прав людини виглядає і ст. 30 Трудового кодексу. Вона дозволяє роботодавцю контролювати виконання працівниками трудових обов'язків з використанням технічних засобів (аудіозаписів, відеоспостереження тощо), якщо це зумовлено особливостями виробництва". Під цим терміном автори законопроекту мали на увазі торгівлю та виробництво дорогоцінних металів. Правда, в тексті документа це не зазначено. Нічого не сказано й про те, як будуть зберігатися записи, чи зможуть працівники з ними ознайомитися, чи не буде оприлюднена конфіденційна інформація і т. д.

Профспілки не запитають

Нинішній варіант Трудового кодексу значно звужує сферу впливу профспілок. Згода профоб'єднання на звільнення працівника знадобиться тільки у разі його скорочення (ст. 86), стану здоров'я та недостатньої кваліфікації, підтвердженої результатами атестації (ст. 93). У всіх інших випадках, передбачених ст. 92-97 (у т. ч. неналежне виконання трудових обов'язків, неявка на роботу внаслідок тимчасової непрацездатності, невідповідність займаній посаді тощо), згода профспілки взагалі не потрібна. Крім того, розширюється перелік підстав для звільнення працівників. Наприклад, за розголошення комерційної таємниці. А якщо працівник не зробив вчасно профілактичне щеплення або не пройшов медогляд, то він взагалі не може бути звільнений з роботи без попередження.

Насправді ж роботодавці і раніше, а вже тим більше в кризу, знали безліч способів вирішити кадрові проблеми без тяганини з залученням профспілок. Зараз складно організувати масові звільнення лише для бюджетних організацій і частково виробничників. За допомогою нового ТК їм буде набагато простіше позбутися від зайвих людей.

Гуляти так гуляти

Приємне нововведення Трудового кодексу - збільшення тривалості щорічної основної відпустки з 24 до 28 днів (ст. 170). Але і тут не обійшлося без "ложки дьогтю". Ст. 199 передбачає, що за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження зарплати на строк до трьох місяців (згідно ст. 84 чинного Кзпп строк такої відпустки не повинен перевищувати 15 календарних днів у році). Очевидно, що встановлення такої тривалої неоплачуваної відпустки розв'яже руки роботодавцям та узаконить широко використовувану практику відправляти співробітників "по домівках", щоб заощадити на виплаті їм зарплати та знизити витрати підприємства.