Бізнес-інкубатор: Чому убогим не можна давати житло безкоштовно

У людини повинен бути власний будинок – цю думку складно назвати оригінальною. Ще жителі стародавніх Афін намагалися вирішити проблему з поселенням незаможних — та справедливості заради варто відзначити, що з тих пір проблема так і не вирішена. Лише у ХХ столітті, коли Європу і світ заполонив соціалізм більшість країн зафіксувало в Конституціях право кожного громадянина на житло. Реалізація цього права – окрема розмова. Без помилок, курйозів і відвертих прорахунків тут не обійшлося.

Першими масово будувати житло для бідних за рахунок держави почали в США, коли соціалізм захопив правлячу еліту країни. Подібні програми в цій країні стартували ще в 19 столітті, але повною мірою до справи приступили лише після Великої депресії. Рузвельтівський "Новий курс" акцентував особливу увагу на зведення соціального житла. Перші кілька сотень тисяч "квадратів" соціальних будинків надали біднякам вже в 30-х роках. Орендна плата за таке житло була символічною.

Варто зазначити, що соціальне житло було досить привабливим. Воно являло собою ряд одноквартирних невеликих котеджів на 3-4 кімнати з ванною і всіма комунікаціями, і навіть з заднім двором і палісадником. Вартість житла була копійчана. Щоб отримати право на таке житло, потрібно було довести свою цілковиту злиденність. Можна тільки уявити, як заздрили біднякам низькооплачувані працівники – вони виявилися надто БАГАТИМИ для отримання права на соціальне житло. Результат вийшов спірним: простий шахтар змушений був платити більшу суму за оренду бідної тісної квартири, а безробітний жив у затишному котеджі (а деякі кажуть, що соціалізм справедливий).

Соціалізм придумав злий геній

Так тривало ще довго: соціальне житло в США було набагато комфортніше іншої житлової нерухомості. Природно, з роками з'ясувалося, що на всіх бідняків котеджів не вистачить. Тому на початку 50-х років, коли по світу поширювався соціалізм, влада США вирішили відмовитися від будівництва таунхаусів і котеджів. Почалося будівництво великих житлових комплексів – цілих районів з повною інфраструктурою: магазинами, лікарнями, школами. Основою районів стали висотні будинки з недорогими квартирами – саме в них переселяли безробітних і жебраків з нетрів. Одним з найвідоміших районів став "Прюит-Игоу", побудований в Сент-Луїсі штату Міссурі.

Урочисте відкриття його відбулося в 1954 році. Нових мешканців чекали 33 будинки на 11 поверхів кожен, з розбитими зеленими галявинами навколо. У кожному будинку були затишні і відмінно обладнані квартири. У ролі головного архітектора проекту виступив молодий перспективний фахівець Мінору Ямасакі. У роботі він керувався принципами Ле Корбюзьє: комфорт, функціональність, сучасний підхід.