Янукович посадив Тимошенко, вирішивши відібрати газові відкати

Великої і безповоротної перемоги над Путіним, причому не лише в Україні, а в усьому світі домігся Андрій Коболєв. Таку думку висловила кандидат філологічних наук, відомий російський журналіст і письменник, блогер Юлія Латиніна.

Юлія Латиніна сумнівається в тому, що Андрій Коболєв, який після Майдану став на чолі Нафтогазу України, відомий багатьом. Правда блогер уточнює, що він і раніше працював там, а перед цим в Price Waterhouse. Журналіст порівнює Нафтогаз України з Газпромом в Російській Федерації. На думку блогера - це царський бізнес. Російський блогер також повідала, що окремі злі язики натякають, що Юлія Тимошенко, перебуваючи на посаді прем'єр-міністра України, оформила договір про подачу газу в Україну з Путіним, і ніби отримувала за це відкат. Юлія Латиніна також вважає, що Янукович посадив Юлію Володимирівну лише тому, що прийшовши до влади, подумав і прийняв рішення, що цей відкат повинен одержувати він, а не хтось інший.

Блогер пояснює, що як би там не було, працювала досить проста концепція, так як розмір регресу з поставок газу визначався кількістю споживання, то в свою чергу виникала потреба розмаху стимулювання використання газу. Відомий російський журналіст констатує, що робилося це за рахунок закликів про, нібито, сприяння населенню. А так як розцінки для населення і господарських цілей суттєво відрізнялися в три або п'ятнадцять разів, а бувало і в двадцять, що було пов'язано з відсутністю у населення газових лічильників, виникав чудовий потенціал для так званого третейського суду. Приміром, під контролем Фірташа знаходилися одразу кілька хімічних заводів, які, в свою чергу, є фабриками по переробітку газу в більш дорогу остаточну продукцію, крім того в той же час, під його контролем перебувала частина обласних газових компаній, які постачають газ цим заводам. З цього, зі слів російської журналістки, виходить, що Фірташ мав чудову теоретичну можливість поставляти на свої підприємства халявний газ, і при цьому заявляти, що цей газ використало бідне населення країни.

Таким чином, блогер заявляє, що в результаті Україна сама виробляла двадцять млрд м3 газу, а ще п'ятдесят отримувала від Російської Федерації, тому перебувала в повній газовій залежності, на зразок наркомана, який сидить на голці. Тому у Нафтогазу України, за твердженням Юлії Латиніної, щорічно утворювалася «дірка» обсягом у сотні млрд гривень, причому це подавалося під приводом надзвичайної турботи про населення.

Блогер також уточнила, що зверху на торті знаходилася так звана вишенька. Мовляв, якщо населення бідне, то йому, звичайно ж, необхідна допомога у вигляді безоплатного газу. У зв'язку з цим видобувачів газу в Україні зобов'язали подавати газ Нафтогазу майже безоплатно, що остаточно гробило економіку газодобувних компаній в Україні і, в той же час, посилюювало газову залежність від Російської Федерації.

Юлія Латиніна стверджує, що з цієї причини в Кремлі були впевнені, що Україні ніколи не зіскочити з цієї голки, і цією голкою можна користуватися у своїх цілях як завгодно. І, чесно кажучи, з 2005 року це і тривало. Україну нагинали, тримаючи на газовій трубі, як хотіли, а вона подібно наркоману втягувалася в це все більше і більше.

І тут з'являється Коболєв, який, звичайно ж, не без санкціонування Яценюка проводить дієві реформи уряду: спочатку в три етапи вирівнюються розцінки, з першого квітня повинен був початися другий етап. Але, тут же блогер уточнює, що Яценюк, якого звільняють, не провів його, зробивши, ніби подарунок своєму спадкоємцю. На думку відомої російської журналістки, цей процес у будь-якому випадку неминучий, бо головне вже втілено в життя.

Крім того, в Україні, зі слів блогера, збільшують ціни на закупівлю видобутого в країні газу, і відповідно це призводить до її рентабельності. Але найголовнішим, Юлія Латиніна в даному питанні вважає те, що Україна почала купувати газ в Європі. І тут же пояснює, що це було досить непросто, так як породжувало два питання. По-перше – фізичне, велика доставка була можлива лише по одному реверсу зі Словаччини, де між українським Ужгородом і Вельке-Капушани, знаходяться чотири труби, опечатані російським Газпромом, що не відповідає європейському, вже 3-у енерго-пакету.

Тому, розповіла журналіст, коли українці з обуренням звернулися до європейців, мовляв, це йде нарізно з вашими ж угодами, ті у відповідь попросили не будити звіра в особі Газпрому, бо той може розсердитися, і додавши, що в цьому питанні не можна нічого змінити. Але Нафтогаз зібрався з силами, і всупереч всьому зробив 5-у трубу, фізично. Але тут же, Юлія Латиніна уточнила, що ці двадцять сім кілометрів побудували, по її розумінню, з якогось «сушеного лайна». Тому спочатку були відсутні нормальні обсяги прокачування.

Продовжуючи свою розповідь, блогер зупиняється на другому проблемному питанні – необхідності закачування газу в трубу. І тут європейці заявляють про відсутність ринку газу, посилаючись на довгострокові контракти і Газпром. І просять не ображати Газпром. Причому про це говорять, як чиновники, так і приватні компанії.

Потім за хронологією вибудуваною журналісткою, Україні газ продала норвезька Statoil, так як у них немає Газпрому. І тоді Газпром відкрив щодо Нафтогазу нову газову війну. Російські чиновники лякали тим, що Словаччина буде покарана, аналогічно як і всі, постачальники газу Україні. Нарочито обмежили постачання газу в Європу, де в свою чергу з'явився брак блакитного палива, щоб та припинила ділитися ним із ненависною Україною.

Крім того, зі слів блогера, була і фізична спроба перешкодити постачанню газу в Україну, так як від однієї країни в іншу газ подається по інтерконнектору. Газпром займає його, ганяючи свій газ з Німеччини до Чехії, з Чехії в Словаччину, зі Словаччини в Австрію, з Австрії в Німеччину, через що газ фізично неможливо було поставити в Україну.

Юлія Латиніна констатує, що в результаті Нафтогазу минулої зими довелося переплатити за газ близько трьохсот млн доларів, тоді як в іншому випадку їм довелося б переплатити близько трьох мільярдів. А ось Газпром, за словами журналістки, під час всієї газової війни зазнав збитків близько шести млрд доларів, і на цьому все й стихло.

Підбиваючи підсумки, блогер звертає увагу на те, що тоді, коли під Дебальцеве і Іловайськом створювалися котли, в цей же час Коболєв влаштував Газпрому справжнє Ватерлоо. За словами журналістки обсяги катастрофи, були такими. У 2015 році експорт газу з Росії в Європу становив близько ста сімдесяти млрд м3. Тоді як, в кращі роки Газпром в Україну постачав п'ятдесят мільярдів, хоча за останні роки ця цифра була меншою - сорок, потім тридцять, але за ціною, вищою від європейської. Тоді як, хвалена Сила Сибіру, після спорудження, якщо звісно її доведуть до розуму, планує подавати у Китай сорок млрд м3 за шістдесят млрд доларів.

З цього випливає, що Україна добуваючи двадцять млрд м3, крім того доодержує взимку ще десять і їй, за нормальних тарифів, цього обсягу цілком достатньо. У свою чергу, Кремль, виходить, убив курку, яка приносила йому непрості, а по-справжньому золоті яйця, і крім того, ще й начисто зазнав поразки в розв'язаній ним же газовій війні.

На завершення блогу, Юлія Латиніна пригадала, вишеньку на торті, підкресливши, що після переходу Нафтогазу на європейські ціни, вартість газового транзиту для Газпрому, яку той, поки ще не платив, зросла в три рази. Додавши, що зараз стає зрозуміло, навіщо Росія почала говорити про Південний потік, а коли він накрився, пішли розмови про турецький транзит.

Уточнивши, що частка Газпрому на газовому ринку Європи серйозно знизилася, бо Європа прийняла стратегічні заходи.