"Вища ціна буде платою за нашу безпеку" - експерт

Здається, після того, як під тиском громадськості змушена була приєднатися до блокади, вона тепер прагне не спізнитися з іншими рішеннями. Зокрема, міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик уже оголосив, що готує проект розпорядження про заборону поставок в Україну російського енергетичного вугілля, пише ЗМІ

Причина появи документа, за його словами, -- інформація про те, що росіяни братимуть вугілля з окупованих територій, будуть збагачувати його в Ростові-на-Дону й продаватимуть нам, але як російське й за вдвічі вищою ціною.

Та чи встигне уряд цього разу бути першим? 

 -- Слід зазначити, що рішення, яке збирається прийняти влада, давно лежало на поверхні. Логіка війни, особливо гібридної, диктує необхідність мінімізації будь-яких залежностей від агресора. Тим більше, вугільний ринок -- це не газовий і не нафтовий. Поставки на нього достатньо мобільні. Тому проблем, які нам "малюють" деякі урядовці, парламентарі та експерти -- мовляв, немає іншого виходу, ніж купувати російське вугілля, -- насправді надумані. Звісно, забезпечити поставки з інших країн протягом кількох днів або тижнів не вдасться. Але в нас вже були відпрацьовані певні механізми, бо Україна вже завозила південноафриканське вугілля. І хоча дехто намагався дискредитувати його, кажучи, що воно нібито не горить, та це нісенітниця -- все згоріло. І власне тепер поставки вугілля з ПАР -- це найкращий варіант заміни російського антрациту.

Щодо інших можливих країн-постачальників, то ми могли би брати антрацитове вугілля зі США, В'єтнаму чи Австралії. Безперечно, це вугілля буде коштувати дещо дорожче, ніж російське, однак не настільки, як дехто розписує. Щодо конкретної ціни, то зараз немає сенсу її обговорювати, бо, по-перше, вугільний ринок дуже мінливий.

По-друге, головне не країна, де видобули вугілля, а те, де саме ви його купите.

Наприклад, південноафриканське вугілля можна купити в Африці, а можна -- десь на складах у Європі. І тоді, використовуючи кон'юнктуру ціни, є можливість навіть у чомусь виграти. 

Як показав досвід 2015 року, коли Україна імпортувала вугілля з Африки, це цілком раціональна схема. Ми не повинні боятися такого імпорту, бо не споживаємо колосальні обсяги вугілля, тому великого додаткового навантаження не буде. Однак маємо бути готові до можливого підвищення цін на тепло та електрику.

Враховуючи олігархічну природу й ті підходи, які домінують у нашому енергосекторі, використання імпортного вугілля, безперечно, виступатиме як обгрунтування необхідності підвищення тарифів на електроенергію. Втім навіть якщо так, то це буде платою за нашу безпеку. Зрештою, коли в Україні йшлося про попереднє підвищення тарифів, то обгрунтування було таким: їх підвищили, щоб компанії, які використовують антрацитові марки вугілля (насамперед ДТЕК) могли закупити дорожче вугілля з альтернативних джерел та переобладнати частину своїх енергоблоків на вугілля газового типу.

Проте тариф підвищили, а диверсифікації постачань, переобладнання не відбулося. Тобто всіх споживачів просто обманули приблизно на 10 мільярдів гривень -- стільки додаткового доходу завдяки так званому "Роттердаму+" пішло в кишеню олігархату.

Тому зараз питання полягає у тому, щоб дії та кроки, які пропонує влада, були чесними, щоб це не було окозамилюванням.