Продукти Apple, про які вже всі забули

iPod Socks

У 2004 році на самому піку слави і продажів айподів артіль «Стів Джобс і німфи» викинула на ринок дуже чудний аксесуар — шкарпетки для айпода. Формально суть задуму була дещо зрозуміла. Але тільки злегка: по-перше, в шкарпетці твій айпод кожен день буде нового кольору, так як продавалися вони райдужним комплектом. По-друге, якщо ти таке не купиш сам, то його подарують друзі, які по-любому за сувенірами нагрянуть в Apple Store і нікуди більше (такі були часи... та й зараз такі ж).

Шкарпетки протрималися на ринку вісім років, але не стали ні хітом продажів, ні іконою стилю. Так, айпод вони захищали і від подряпин, і від холоду, але якщо ти не гей і не 19-річна студентка, то не будеш ходити по вулиці з дорогим плеєром від Apple, вкутаним в рожевий носочок. 

Apple iPod by HP

У тому ж 2004 році в мізках Apple закипів ще один бурхливий бізнес-проект. Незважаючи на всі маркетингові успіхи (або навпаки, завдяки їм), у яблучної корпорації не вистачало виробничих ресурсів, сервісів і торгових майданчиків. Хтось підрахував, що якщо об'єднатися з брендом Hewlett-Packard (у якого все було о'кей з потужностями, але не було свого айпода), то обидві фірми загрузнуть в шоколаді, шампанському до кінця днів своїх. В підсумку став випускатися айпод з логотипом HP, але вже через рік дружбі настав кінець і цей мутант зник з прилавків.

Apple MacPhone

У 1982 році компанія Apple, рішуче штурмуючи нові висоти, зв'язалася з відомим німецьким промисловим дизайнером Хартмутом Эсслингером і замовила йому продукт нової епохи — стаціонарний телефон планшетного типу з операційною системою Apple. У серію товар так і не пішов, але дизайн нібито згадували при розробці айфона.

Apple Adjustable Keyboard

Для всіх компаній поголовно на початку дев'яностих винахід ідеальної клавіатури вважалося справою честі і світлого майбутнього, схоже пошуку філософського каменю. У 1993 році Apple випустив так звану «підлаштовуємую клавіатуру», яку юзеру зручніше було розбирати, а цифровий блок можна було тримати і зовсім окремо. У перерахунку на сьогоднішні гроші клавіатура коштувала 370 доларів. Не дивно, що бажаючих доторкнутися до її принад знайшлося небагато.

iPod Hi-Fi

У 2006 році ринок ще не був затоварений айподсумісними акустичними системами, тому новина про вихід спеціальної колонки для iPod (так ще Hi-Fi!) шанувальники марки зустріли з ентузіазмом.

Реальність виявилася прозаїчною до гикавки. iPod Hi-Fi виявився громіздкою тумбою, яка швидко жрала батарейки і була несумісна з самим останнім поколінням айподів. Так і звучав на ній хай-файно тільки хіп-хоп та електронна музика. З джазом і гітарним роком система майже не товаришувала, а це вирок для всього, що претендує на логотип Hi-Fi. Пристрій знято з виробництва через рік після старту продажів.

Apple Time Band

У японському журналі Axis компанія з вирощування яблук опублікувала концепт пристрою Apple Time Band — портативний наручний пристрій з програмами на всі випадки життя під управлінням аналога MacOS. Після анонсу настала тиша — мабуть, ніхто з інвесторів не був заінтригований.

eWorld

На початку дев'яностих Apple зробив спробу монополізувати Інтернет, принаймні в середовищі своїх користувачів. Почалася розробка онлайн-порталу eWorld, де зберігалася пошта користувачів, публікувалися новини, лунали програми і працювали борди та форуми для спілкування. Підписка обходилася користувачеві в дев'ять доларів щомісяця і надавала в додачу пару годин доступу в Мережу по модему. Портал прожив лише два роки — не витримав конкуренції з могутнім в той час AOL укупі з жорсткою ціновою політикою Apple. Та й сама ідея була явно сирою, ніхто в компанії не почухався навіть написати брендований браузер.

Apple eMate 300

Цілі в системі освіти США ніколи не випадали з поля зору маркетологів Apple. У 1997 році спеціально для учнів був придуманий бюджетний планшет Apple eMate 300 на основі операційної системи Apple Newton OS. Область застосування: введення тексту, ведення нотаток, створення ескізів. А тепер — увага — фокус! Бюджетний освітній прилад був оцінений компанією в 800 доларів за примірник (тодішніх доларів!). Через рік повернувся в компанію вигнаний Стів Джобс і перше, що він зробив, — вилучив це непорозуміння з каталогів Apple і взагалі почав все з нуля. Однак, якщо подивитися на картинки, то очевидно, що елементи дизайну потім перекочували в настільні комп'ютери Apple покоління G3.

Flower Power iMac

iMac приніс Джобсу стільки грошей і почестей, що він вирішив розслабитися і згадати свою хіпінську молодість — випустив кислотний eMac в 2001 році. Сноби і дизайнери (основна клієнтура Apple в ті роки) від забарвлення зовсім не прийшли в захват. Комп'ютер був повсюдно осміяний і швидко зник з магазинів, як і його плямистий брат забарвлення «блакитний далматинець».

Macintosh Bashful

Нав'язлива ідея зробити щось плоске, не покидала Стіва Джобса з товаришами вже з початку вісімдесятих. Один з прототипів (так і не запущений у виробництво) звався Bashful, і інженери Apple довго бігали, доповнюючи його дисководом, то зовнішньою клавіатурою, то стилусом.

The Apple Collection

Наостанок — найжахливіше. У 1986 році в активах Apple виявилися не тільки заводи і магазини електронно-обчислювальної техніки, але і власну лінію модного одягу. Навіть не питай нас, навіщо це знадобилося і які наркотики тоді брали в дирекції. Колекція Apple включала джинсові куртки, джинси, джемпери, швейцарські ножі і навіть гральні карти — все з логотипом Apple!