Чи корисно ходити босонiж ?

Неля Качмарська iз села Зелена вже 15 рокiв поспiль вiд ранньої весни до пiзньої осенi, у спеку чи дощ не тiльки ходить босонiж, а й обробляє пiвтора гектара поля, доглядає коня, двi корови, телят, свиней та бiльш нiж 30 голiв свiйської птицi,

Такий гарт дав добрi результати. За цей час жодного разу жiнка не хворiла. Артерiальний тиск i серцевий ритм -- як у космонавта. У душi почувається рокiв на тридцять молодшою. Тодi як ранiше мала досить серйознi проблеми iз здоров'ям.

"З молодостi кожну зиму змушена була лiкуватися вiд ГРВI, грипу та ще серйознiших хвороб дихальних шляхiв. Навiть улiтку досить було декiлька хвилин пройтися по вулицi в босонiжках у дощ, як миттєво загострювався хронiчний бронхiт. А ще дошкуляли гiнекологiчнi хвороби, перенесла чотири складнi операцiї, -- пригадує жiнка. -- Постiйно комплексувала через тi болячки".

Так тривало доти, доки панi Неля не вирiшила кардинально змiнити своє життя. Працювала бiблiотекаркою в райцентрi. Якось до рук потрапила книжка про водолiкування. Уважно її прочитала й почала загартовуватися. Згодом холоднi ванни взимку поєднувала з короткохвилинними прогулянками босонiж по снiгу. Вiдразу вiдчула приплив сил i полiпшення самопочуття.

Коли пiсля виходу на пенсiю перебралася в село, вирiшила в теплу пору року взагалi вiдмовитися носити взуття. Щойно розвесниться, земля ще вкрита памороззю, а вона вже надворi босонiж. Походить з десяток хвилин, доки холод не починає пронизувати пiдошви, а потiм мерщiй у хату натягувати вовнянi шкарпетки.

"Ноги аж пашать. Вiдчувається, як кров пульсує по всiх судинах. З'являється стiльки енергiї, що хочеться на крилах лiтати, -- не приховує емоцiй спiврозмовниця. -- Особливо корисно ходити влiтку босонiж по росi. Тодi разом iз стимулюванням стоп, що сприяє полiпшенню роботи внутрiшнiх органiв, змiцненню iмунiтету, нормалiзацiї психологiчного стану, ще й загартовується органiзм".

Не раз, коли йду через берег, порiжу пiдошви осокою, будяка зажену чи бджола вжалить -- навiть не звертаю уваги. Якось днями згортала люцерну i пробила п'яту на стернi. Промила водою, на декiлька хвилин приклала травичку, покульгала пiвдня -- i минулося. Я вже навiть не вiдчуваю болю чи дискомфорту, коли йду по дрiбному щебеню, яким у нас нещодавно посипали вулицю".

Дехто з односельцiв вважає її дивачкою. Та цим жiнка не переймається. Єдине, чого соромиться, показувати свої п'яти -- зашкарублi, потрiсканi та почорнiлi вiд землi. Коли їде в райцентр або йде на якусь оказiю, пiвгодини мусить вишкрябувати та вичищати. Але, попри це, не хоче позбавляти себе задоволення вiдчути росяну прохолоду густої трави, м'якiсть i тепло нагрiтої сонцем землi, вiд якої щодня черпає життєдайну силу та цiлющу енергiю. А яка економiя -- тодi як односельцi витрачають тисячi в аптеках, панi Неля взагалi забула, що таке таблетки.