Олена Стефанская легко вжилася в роль єврейської мами

Одна з головних ролей у серіалі дісталася українській актрисі (зіграла головну роль в серіалі «Господиня» — прим. ред.). Олена Стефанская розповіла про те, як потрапила в серіал «Співачка», близька їй роль єврейської мами і про українському кіновиробництві.

У серіалі «Співачка» ви граєте єврейську маму успішного продюсера. Чим вас зацікавила ця роль? І хто вас запросив у цей проект?

Мене запросила продюсерська компанія. І я з задоволенням погодилася, тому що роль досить екстравагантна, незвичайна. Це-роль мами, яка намагається «прилаштувати» свого дорослого або, скажімо так, дорослого синочка, роль якого виконав Антон Мухарський. Ну і, власне, мені було цікаво спробувати себе в ролі єврейської мами (посміхається).

Хочеться вже дочекатися прем'єри серіалу «Співачка» на каналі «Україна» і подивитися на роботу всієї команди зі сторони. У мене роль нормальної єврейської мами у звичайній єврейській родині. Мама, звичайно, ніяк не може звикнути, що син уже виріс. Вже можна його начебто не опікати, але вона впевнено стоїть на своєму. Тобто, це в принципі історія люблячої мами і взагалі люблячих батьків.

Вам близька ваша роль?

Як мамі, звичайно. Я розумію почуття своєї героїні Сусанни Король. Але завжди є якісь речі, які залежать і від характеру людини і від різноманітних життєвих ситуацій, в яких опиняється людина . Все-таки рано чи пізно настає той час, коли потрібно відпускати своїх дітей і давати їм можливість самостійно визначати свою долю. Тобто, коли все-таки доводиться відключати свої батьківські установки. Як птахи навчають своїх пташенят літати, викидаючи їх з гнізда, так і батькам в якийсь момент потрібно вчинити зі своїми дітьми: відпустити їх у вільне плавання.

Здавалося б, що поганого в опіку батьків. Так вони проявляють свою турботу, увагу. Як думаєте, чому дітям це найчастіше тільки заважає?

Тому що надмірна опіка дітям тільки задоволення. Власне, так і вийшло в картині «Співачка» у Сусанни з сином Гаррі: вона обтяжує свою дитину, заважає йому зробити свій вибір. І нехай навіть не на користь тієї невістки, яка б влаштувала мою героїню. Потрібно розуміти, що, якщо йому добре з нею, то це головне. Все-таки йому потім жити з Наташею Кречет далі, а не батькам.

Ось персонаж, якого ви зіграли проти відносин сина з його коханою Наташею Кречет. А ви, як мама, можете собі дозволити втручатися в сердечні справи своїх дітей?

Ви знаєте, я як мама можу підказати, порадити щось, але вибір, я вважаю, завжди повинен бути за ними. На відміну від мами Гаріка, я вважаю, що не варто все-таки заважати дітям влаштовувати своє життя. Звичайно, якщо немає якихось кричущих речей, які можуть маму обурювати, то можна змиритися зі багатьом. Я б не стала заважати своєму синові в подібній ситуації.

А ваші діти часто радяться з вами?

Старший син вже дорослий, але все одно часто приходить до мене і запитує, як краще вчинити в тій чи іншій ситуації. А другий ще маленький, йому 11 років. Хоча, знаєте, навіть в такому віці, я почала помічати, що у нього з'являються уже якісь пристрасті. Я кажу йому: «чи не зарано ти листування з дівчатками ведеш?». А зі старшим як-то так склалося, що я не радила особливо, і спеціальних побажань у мене не було. Він якось сам, найчастіше, визначається з прийняттям рішень, сам робить свій вибір.

Я вважаю, що, напевно, це правильно. Я не хочу заважати. Єдине, що я йому сказала: «Якщо ти зустрінеш дівчину і відчуєш, що просто не можеш жити, дихати без неї, робити без неї нічого не можеш, якщо ти захочеш, щоб цей чоловік завжди був з тобою поруч, тоді це по-справжньому». А коли: ну посварилися і посварилися, я можу обійтися і без неї, значить це не твоє.

Зараз дуже активізувалося українське кіновиробництво... Як ви думаєте, яких сюжетів, і якихось історій сьогодні не вистачає нашим глядачам?

Слава Богу, що активізувалося! Зараз взагалі такий складний період і для нашої країни і для наших людей, коли, може бути, і не до особливих веселощів. Люди зараз більше цікавляться життя, якимись побутовими речами. Їм найчастіше не до розваг. Але навіть у Велику Вітчизняну війну я читала і чула розповіді від бабусь і дідусів про те, що навпаки знімали кіно, щоб підняти людям настрій та їх бойовий дух. Я вже колись казала, мені здається, у нас дуже мало знімається дитячого кіно. Тобто, його практично немає.

Для дітей, для підлітків майже не знімають, а це дуже важливо, тому що з дітей виростає майбутнє покоління країни. Тому, мені здається, нам би не завадили якісь пригоди, фентезі. Ось цього напрямку у нас немає. Тобто детективи є, мелодрами є, кримінал є, а ось цього поки що ще немає. Але це, звичайно, дуже затратні проекти, які потрібно фінансувати. Сподіваюся, що коли-небудь зможемо втілити в реальність.