27 січня День скорботи і пам'яті, ім'я якому Голокост

Голокост - масове знищення нацистами єврейського населення Європи (у приблизному перекладі з грецької це слово означає "всеспалення", інше значення - катастрофа). 60% єврейського населення Європи піддалися систематичним переслідуванням і знищенню в Німеччині і на захоплених нею територіях в 1933-1945 роках.

Саме 27 січня 1945 році війська визволили найбільший з гітлерівських концтаборів, Освенцим, розташований в 70 кілометрах від Кракова. Всього у фашистських таборах смерті було знищено шість мільйонів євреїв і мільйони людей інших національностей.

Дізнавшись про Освенцим світ здригнувся. Через нього пройшли, як свідчать документи Нюрнберзького трибуналу, 2,5 мільйона людей 90% з яких були євреї.

Головні тези антисемітської ідеології були обґрунтовані в книзі А. Гітлера «Моя боротьба». Систематичним переслідуванням і знищенню в Німеччині і на захоплених нею територіях в 1933-1945 роках піддалися 70% єврейського населення Європи. Єврейські громади спочатку переселялись у спеціально створені гетто (відокремлені від зовнішнього світу поселення з мінімальними умовами життя). Це переселення переслідувало лише одну мету — подальше повне знищення мешканців гетто. Нацистське керівництво створювало табори смерті, обладнані газовими камерами та крематоріями. Серед них — Аушвіц-Біркенау, Треблінка, Белжець, Собібор, Хелмно, Майданек, Ясеновац, Малий Тростенець у Білорусі.

Для України печальним символом Голокосту є Бабин Яр. Під час Великої Вітчизняної війни фашисти використовували це урочище як місце масових розстрілів. Корінні кияни пам'ятають про страшні події вересня 1941 року, коли Київ окупували німецькі війська.

Тоді зондеркоманда захопила дев'ять провідних єврейських рабинів Києва і наказала їм виголосити відозву: "Після санобробки всі євреї і їх діти, як елітна нація, будуть переправлені в безпечні місця". 27-28 вересня нацистські власті віддали наказ про те, щоб 29 вересня єврейське населення міста до восьмої години ранку з'явилося в призначену точку збору з документами і цінними речами. Оголошення про те, що невиконання наказу каратиметься розстрілом, було розклеєно по всьому місту.

Більшістю з тих, для кого ранок 29 вересня став останнім, були жінки, діти і люди похилого віку, адже доросле чоловіче населення було призване в армію. Гітлерівці влаштували пропускний пункт, через який по черзі проводили 30-40 чоловік, відбирали у них речі і примушували роздягатися. Потім поліцаї за допомогою палиць заганяли людей до насипу на краю яру глибиною 20-25 метрів. На протилежному боці знаходився кулеметник. Постріли глушилися музикою і шумом літака, який кружляв над яром. Після того, як рів заповнювався 2-3 шарами трупів, зверху їх присипали землею.

Загалом наприкінці вересня - початку жовтня 1941 року фашисти розстріляли на колишній північно-західній околиці Києва понад 30 тисяч самих лише євреїв. За час всієї окупації Києва щовівторка і щоп'ятниці гітлерівці везли сюди на знищення людей вже без розрізнення національностей. Бабин Яр як місце масових страт проіснував рівно два роки - з 29 вересня 1941 року по 29 вересня 1943 року. Кількість жертв, тільки за приблизними оцінками, перевищує 150 тисяч людей.

Через жахи гетто і нацистських таборів смерті пройшла безкінечна кількість чоловіків, жінок, дітей, і лише деяким з них вдалося вижити.
За свідченнями в'язнів, що вижили, в таборах проводилися варварські експерименти над людьми. В'язнів поміщали у спеціальні холодильні камери і проводили над ними досліди з переохолодженням та штучним заморожуванням. Для випробування нових медичних засобів викликалися різні захворювання: малярія, висипний тиф, інфекційна жовтяниця та ін. На живих людях перевіряли вплив на організм отрут і дію запальних бомб тощо.

Україна — одна з держав Східної Європи, єврейське населення якої понесло чи не найбільші втрати (уступаючи тільки Польщі) в період другої світової війни. Довгий час у нас було накладено табу на згадування, вивчення історії Голокосту. Але сьогодні ми живемо в країні, де молоде покоління має можливість формувати світогляд в умовах толерантності, культури міру, належного ставлення до полікультурних, загальнолюдських цінностей

Голокост — це жах, біль, смерть. Він не повинен повторитися. Але пам'ять про мільйони невинно загублених людей житиме завжди.
А ті, що лишилися в живих, самим своїм життям несуть нам найважливішу думку: про тріумф людського духу. Вони є живим підтвердженням того, що тиранія, навіть якщо вона виникає, ніколи не святкуватиме перемогу.