Народні прикмети у «Нікіфоров день» 26 березня 2018 року

Народне свято «Нікіфоров день» відзначається 26 березня (за старим стилем – 13 березня).

В церковному календарі це день перенесення праху святителя Никифора сповідника, патріарха Константинопольського. У 847 році в цей день останки святого перенесли в церкву Святої Софії в Константинополі. До цього його прах на протязі 19 років перебував на острові Проконнисе в Мармуровому морі.

Інші назви свята: «День Никифора», «Никифор», «Христина». Зазначимо, що роки життя Никифора припадають на VIII і IX століття. Він шанується в лику святителя. У той час Никифор був одним з найбільш ревних захисників ікон. Саме тому після воцаріння на престол іконоборця Лева Вірменина святитель був засланий у монастир, де і перебував до кінця своїх днів. Це місце розташовувалося на березі Босфору. Коли були знайдені його мощі, виявилося, що вони нетлінні.

У народі говорили, що сонце все більше топить сніг, а весняні води просочуються в барліг і тривожать ведмедя.

В цей день господар лісу прокидався і виходив із свого зимового житла. Ведмідь вважався людиною, тільки в іншому вигляді. Недарма існує безліч легенд про перетворення ведмедя в людину — і навпаки. Деякі частини ведмежого тіла використовувалися в обрядах: по лапі, наприклад, ворожили.

На Никифора чекали гусей. Якщо вони прилітали в цей день — це віщувало урожайний рік. А якщо гуси починали «полоскаться» у воді — значить, не за горами і тепло.

Про теплі дні говорив і приліт жайворонка першим з весняних птахів. А ось якщо першим прилітав зяблик — це обіцяло холодну погоду.

Туман в цей день віщував дощове літо.

У Нікіфоров день багато ходили рибалити, бо вважалося, що по останньому льоду добре буде клювати судак, щука, плотва, язь і окунь.

Також для цього дня існувала ще одна прикмета, пов'язана з гусями: якщо вони плескаються у воді, клювання повиненно бути хорошим.

У багатьох будинках в Нікіфоров день було послаблення в пісної їжі, господині варили юшку і пекли пироги з рибною начинкою.

Людина, що народилася 26 березня, як відзначали наші предки, була під стать ведмедеві: сильний, міцний. Справа на лад у нього повертається. І не квапливий він точно так само, як ведмідь. З боку здається, ніби і хода така ж – хильцем. У ньому дуже багато бурхливих сил і неисчерпанной ласки. Він надійний охоронець свого дому і домашнього вогнища.