Груша, трава чи цитрус? Що таке бергамот і який стосунок він має до чаю

Ну зізнайтеся, хоч хтось із ваших друзів досі каже «чай з бегемотом»?

Розповідаємо, що таке бергамот насправді, чому він став першим і головним ароматизатором для чаю і що ще можна з ним приготувати.

І трава, і груша. І цитрус теж

В офіційній ботаніці бергамот — це цитрусова рослина, близький родич апельсина. Є версія, що бергамот вивезли з Південно-Східної Азії, але росте він переважно в Іспанії, Греції, Франції, Аргентині та Бразилії. Та особливо люблять це дерево в Італії.

Також є версія, що назва цього фрукта походить від італійського міста Бергамо, де вперше почали активно продавати його олію. Хоча саме дерево там не росте — його батьківщиною є південь Італії. Імовірніше, що назва «бергамот» походить від турецького «bey armudu», що означає «груша володаря», саме через грушоподібну форму фрукта. Щодо походження, то сучасні ботаніки вважають бергамот гібридом, отриманим шляхом схрещування гіркого апельсина (помаранча) та цитрона або лимона. Тобто це не зовсім «дикий» вид, а результат природної або людської селекції.

Ще бергамотом часто називають садову монарду — рослину з яскравими фіолетовими або ліловими квітами та довгастим листям. Інша її назва — американська меліса, адже батьківщина монарди — Північна Америка. Першими відвар з монарди почали пити індіанці племені освіго, і напій отримав назву Oswego tea. А вже бергамотом монарду почали називати білі поселенці, які помітили, наскільки схожий її смак на смак справжнього бергамота.

А ось кілька сортів груш отримали назву «бергамот» випадково, завдяки співзвуччю з турецьким словосполученням beg armudi — «бейська груша». І жодного стосунку до чаю з бергамотом груші не мають.

Заплутана історія чаю Earl Grey

Чай з бергамотом став популярним завдяки сорту ароматизованого чаю Earl Grey, створення якого заведено пов'язувати з британським аристократом і політиком Чарльзом Греєм. Мовляв, ароматизований купаж на знак подяки за порятунок родича подарував Грею китайський чиновник. Але ця версія викликає сумнів: хоча в Китаї й виробляли чорні (червоні) чаї, бергамот там не росте. Китайські майстри традиційно ароматизували чай квітами (наприклад, жасмином чи трояндою), а не олією суто середземноморського цитруса.

Інша, більш поширена і схожа на правду легенда свідчить, що британське судно, яке перевозило чорний індійський чай і бергамотову олію для виробництва парфумів, потрапило в шторм. Невелика кількість олії пролилася на тюки з чаєм і ароматизувала їх, а власник корабля не наважився викинути дорогий товар і запропонував «зіпсований» чай на продаж, назвавши його прізвищем власника чайних плантацій.

Хай там як, до 1840-го року чай з бергамотом став неймовірно популярним. Цікаво, що випускати його почали одразу кілька компаній, зокрема найстаріша Twinings, тобто Earl Grey став не торгівельною маркою, а окремим сортом. Класична версія «Ерл Грей» — це чорний чай з бергамотом, але в наш час під тією ж назвою випускають і ароматизований зелений чай (і навіть тизани, наприклад ройбуш).

Бергамотова олія чи ароматизатори, ідентичні натуральним?

І те, й інше. Дуже дорогі британські чаї (а Earl Grey дуже популярний саме в Англії) роблять із бергамотовою олією, як у старі добрі часи. Але самого бергамота вирощують не так багато, щоб його вистачило на весь «Ерл Грей» у світі, тож у 99% випадків додають ароматизатор, ідентичний натуральному. Деякі виробники додають до нього сушену цитрусову цедру.

Чи шкідливо це? Ні. Смакоароматичні добавки, які використовують в харчовій промисловості, безпечні та проходять суворий контроль.

Чай з бергамотом не тільки п'ють

А ще використовують як компонент для створення десертів. Трохи заварки, настояної на молоці, застосовують для створення мусів для тортів і тіста для кексів. У ньому ж можна «розпарювати» сухофрукти й цукати для штоленів, якщо в домі немає рому та іншого алкоголю. А у спекотну погоду — робити морозиво.