Неперевершений одеський гумор

 Будемо робити вам смішно ;)

– Сема, ви можете дати прогноз наших перспектив в економіці?

– Можу. Можу дати оптимістичний, можу песимістичний і можу реальний.

– І який реальний?

– Ну, реальний – у два рази гірше песимістичного.

* * * * *

– Абрам, як життя?

– Я тебе не зрозумів! Шо це за питання? Ми шо, вже не в одній державі живемо?

* * * * *

– Чуєш, Абрам, дай в борг 100 гривнів!

– У мене стільки немає – тільки 80.

– Ну, давай 80, двадцять будеш винен.

* * * * *

– Абрам, чому ти молишся щоранку? Бог не буде допомагати такому грішнику, як ти.

– Ну, я прошу: допоможи мені зробити це, допоможи зробити. Звичайно, Бог не допоможе, але поки я його прошу, я таки згадую, що я сьогодні повинен зробити!

* * * * *

– Ви виходите на наступній зупинці?

– Ні.

– Тоді давайте мінятися.

– А що у вас є?

* * * * *

– Доброго ранку.

– От тільки не треба таки нав'язувати свою думку!

* * * * *

Одеса. Привоз.

– Та що ж у вас огірки такі страшні?!

– Жінко, я вашу зовнішність у відповідь не ображаю, хоча є куди...

* * * * *

– Моня, я шо-то не зрозуміла! Це хто тобі замість мене настрій зіпсував?

* * * * *

– Сара, ти уявляєш, Ізя у заповіті залишив 100 тисяч доларів тієї Циле, яка 40 років тому відмовилася за нього вийти заміж!

– О, це я розумію – ПОДЯКА!

* * * * *

– Сарочка, з днем народження! І скільки вам стукнуло?

– Коли я виходила заміж за Цього, мені було 20, а йому 40, тобто я в два рази молодше. Зараз Семе 70, a мені, стало бути, 35!

* * * * *

— Рабинович, чому ви прямо перед святом продаєте коньяк по двісті, коли у Меерсона він коштує п'ятдесят?

— Ой, мені подобаються ці питання! Підіть і купіть у Меерсона!

— Але у Меерсона як раз зараз немає коньяку!

— Ну так коли і в мене не буде, я відразу ж буду продавати його за п'ятдесят!

* * * * *

– Послухайте, Хаймович, вам коли-небудь доводилося приховувати, шо ви єврей?

– А сенс, Яша? Куди я таки, по-вашому, міг би сховати природний інтелект в моїх очах, гордий профіль і бездоганні манери?

* * * * *

– Ваша корова випадково не курить?

– Та ніби ні.

– Тоді у вас хлів горить...

* * * * *

– Циля, і де ви пропали?! Я ж переживаю! Раптом у вас все добре...

* * * * *

– Яша, a шо ви скажете за фігуру Сіми?

– Ой, а шо тут моя думка? Таки раніше вона за нею стежила, a тепер просто спостерігає.

* * * * *

– Яша, ви не знаєте, навіщо Люсин Вітя купив собі собаку?

– Ну, напевно, для того, щоб він міг дома хоч комусь сказати: «Закрий рот і не гавкай!»

* * * * *

– Уявляєш, Сара дала в газету оголошення: «Зріла, темпераментна жінка готова внести тепло і світло в твоє життя».

– І багато пропозицій?

– Тільки одне. Від місцевої електростанції.

* * * * *

– Белла Мойсеївна, чому ви вдруге не вийшли заміж?

– Знаєте, у мене є собака, яка гарчить, папуга, який повторює мої слова, камін, який димить, і кіт, який гуляє ночами. Ви вважаєте, що цього недостатньо?

* * * * *

Бабусі Соні дуже сподобався скайп.

– Ні, ви таки подивіться, яка річ! І начебто у нас гостях, a годувати не треба.

* * * * *

– Софа, з ким ти там базікаєш більше години? - запитує чоловік, висовуючись з вікна.

– Це Роза Мойсеївна, вона так поспішає, що не може навіть на хвилинку зайти до нас!

* * * * *

Одеса. Привоз. Ковбасний ряд.

– Чоловік! Шо ви ото цілу годину ходіть, пробуєте і нічого не берете! Вам шо, нічого не подобається?

– Подобається!

– Шо, грошей немає?!

– Є!

– Ну так купуйте!

– Навіщо?

– Шоби їсти!

– А шо я роблю?

* * * * *

– Соломон Мойсейович, скільки ложечок цукру Ви кладете в каву?

– Вдома одну. В гостях чотири... (зітхає) А взагалі люблю дві.

* * * * *

– Сара, у тебе є мрія?

– Так. Схуднути.

– А чого не худнеш?

– І таки жити без мрії?

* * * * *

– Ізя, ви граєте на скрипці?

– Ні.

– А ваш брат, Беня?

– Так.

– Що, так?

– Теж ні.

* * * * *

– Ізя, їж кашу, шоб ти здох, ти повинен видужати.

* * * * *

Одеса. На балкон виходить мама і кричить:

– Аркаша! Додому! Хлопчик піднімає голову і кричить у відповідь:

– Я замерз?

– Ні! Ти хочеш їсти!

* * * * *

– Ой, ваш Ізечка на обличчя – вилитий тато!

– Це не страшно, був би здоровий!

* * * * *

– Сара, послухайте, скільки вам років?

– Я недавно підійшла до тридцяти.

– Ох, і шо ж вас так затримало в дорозі?

* * * * *

– І де ж ваш кінь?

– Шо ви говорите, який кінь, я продаю курей, куди ви дивитеся?

– Я дивлюся на ціну...

* * * * *

– Абрам, що таке доля?

– Ой, це якщо ви йдете по вулиці, і вам на голову падає цегла!

– А якщо мимо?

– Значить, не доля.

* * * * *

– Пані Рабінович, навіщо Ви побили свого чоловіка?

– Та не била я його, так... намагалася до нього достукатися.

* * * * *

– Значить так, Додік, прибуток будемо ділити 50/50.

– Але, Семен Маркович, я таки хочу 70!

– Ну добре, ти мене вмовив — 70/70!

* * * * *

– У вас є шість яблук, якщо ви віддасте половину братові, скільки залишиться?

– Таки п'ять з половиною.

* * * * *

– Рабинович, позичте сто рублів?

– У кого?

* * * * *

На Привозі:

– Кури, кури! Парні кури! Дамочка, ідіть сюди! Подивіться, це ж не кура, це мрія!

– Я вже підійшла. Тепер ви мені скажіть: Чим ви годуєте своїх курей?

– А навіщо це вам?

– Як це навіщо? Може, я теж хочу так схуднути?

* * * * *

Хотілося б таки особисто переконатися, що не в грошах щастя.