Один удар по голові може призвести до деменції та хвороби Альцгеймера

Як правило, дослідження наслідків травм голови стосуються шкоди повторюваних струсів. Вони незмінні супутники багатьох спортивних та робочих професій, і відомо, що такі травми несуть в собі численні додаткові ризики та побічні ефекти, інформує Ukr.Media.

У роботі, опублікованій в журналі Science Translational Medicine, автори з'ясували, які наслідки можуть бути від єдиного сильного удару по голові.

Вчені порівняли мозок 21 добровольця, які раніше отримували удар по голові, та 11 осіб, які не переносили таких травм, за допомогою позитронно-емісійної томографії (ПЕТ). Цей радіонуклідний томографічний метод дослідження дозволяє отримати тривимірну реконструкцію об'єкта всередині організму. Реконструкція виходить за рахунок скупчення частинок навколо досліджуваного об'єкта, наприклад, певної тканини в організмі.

Такою тканиною-мішенню автори вибрали тау-білок — ізоформу білка, асоційованого з мікротрубочками. Ці білки служать для стабілізації клітинних структур, тау-білок в основному зустрічається в нейронах. При нейродегенеративних захворюваннях, наприклад, хворобі Альцгеймера надмірно фосфорильований тау-білок перестає адекватно працювати та утворює нейрофібриллярні клубки. Поряд зі скупченнями іншого білка бета-амілоїду, що утворює бляшки — клубки тау-білка, як вважають, відіграють ключову роль в патології таких хвороб. Виявлення таких скупчень — маркер захворювання. При цьому точні механізми впливу цих білків, причини їх деформації та надлишкового відкладення — предмет суперечок і чисельних досліджень.

Сканування показало, що у тих, хто отримував коли-небудь травму голови, є накопичення тау-білка у правій потиличній частці — задній частині мозку. Ці скупчення були у них незалежно від того, наскільки людина відновилася після травми, і відзначалися навіть у тих, хто постраждав кілька десятиліть тому. Вперше такі скупчення зареєстровані у тих, хто переніс пошкодження всього один раз в житті.

«Це дослідження розбурхує тим, що воно — перший крок до сканування, яке може дати чітке уявлення про те, скільки тау в мозку і де він знаходиться», — зазначає автор роботи, невролог Нікос Горгораптіс з Імперського коледжу Лондона. «Оскільки в найближчі роки будуть розвиватися методи лікування, які можуть бути націлені на клубки тау, ці сканування допоможуть лікарям вибрати пацієнтів, які можуть отримати користь, і контролювати ефективність цих методів лікування». Відзначається, що результати роботи повинні бути враховані при плануванні лікування постраждалих від ударів. Навіть якщо подібне сталося лише один раз, наслідки можуть проявитися через роки.