Криваві угоди, або роль Тимошенко у війні на Донбасі

"Ми направили російському "Газпрому" попереджувальну ноту і закликали невідкладно переглянути газову угоду. Якщо Росія відмовиться, ми зустрінемося в суді в Стокгольмі. Це останнє попередження Росії сісти за стіл переговорів і знайти рішення", - заявив прем'єр-міністр Арсеній Яценюк на засіданні уряду 13 травня.

Через місяць, 16 червня, стало відомо, що тристоронні переговори Україна-Росія-ОБСЄ не призвели ні до якого рішення, і загроза стала дійсністю - "Нафтогаз України" звернулася в Стокгольмський арбітраж для перегляду умов контракту. Втім, і російський "Газпром" теж подав позов проти українського монополіста.

Пояснюючи рішення звернутися в суд, Яценюк заявив : "Це не газ. Це - загальний план Росії по знищенню України. Це - ще один етап російської агресії проти української держави і української незалежності. Ми не будемо дотувати російський "Газпром". Українці не будуть витягати з кишені 5 мільярдів доларів США в рік на те, щоб Росія купувала за ці гроші зброю, танки, літаки і бомбила українську територію".

Отже, глава уряду, фактично, поставив знак рівності між захмарною ціною, яку з 2009 року Україна, з нелегкої руки Тимошенко, платить Росії за газ і посиленням агресії з боку РФ, в черговий раз підтвердивши кабальний характер газових домовленостей Тимошенко-Путіна для України.

Ще в 2011 році Яценюк підкреслював, що цей договір є найуспішнішим в історії "Газпрому", чого аж ніяк не скажеш стосовно української сторони.

"Контракт, який сьогодні є між Україною і Російською Федерацією - це найвигідніший контракт в історії "Газпрому";, кращої формули вони не отримували. Україна останні кілька років фактично дотує російський "Газпром". Я звірив всі ціни між Україною і країнами Євросоюзу. В середньому ми переплачували нашим російським партнерам близько 50 доларів за тисячу кубічних метрів газу", - заявляв тоді ще лідер "Фронту змін".

Визнаючи повний провал роботи переговірників від України, які підготували цей контракт, Яценюк ніколи не називав імені лідера, який очолював переговорний процес від України. А це була не хто інша, як тодішній прем'єр-міністр Юлія Тимошенко, яка, якщо вірити Віктору Ющенку, підписала договір з Росією, попередньо навіть не повідомивши главу держави про його умови.

Цілком природним виглядає те, що Яценюк прямо не звинувачує Тимошенко у газовому поневоленні України, адже він належить, фактично, до її табору, і успадкував політичне дітище екс-прем'єра.

Але це не скасовує визнання ним того факту, що людина, яка підписала в 2009 році газову угоду з Росією, по суті, зрадила інтереси України.

Давайте проведемо наочну паралель. Уявіть, що ми говоримо не про управління державою, а про роботу комерційної компанії. Що б чекало найнятого акціонерами директора, який погодив і підписала невигідний контракт, за яким фірмі доводилося б платити за послугу чи товар у півтора рази більше, ніж усім іншим? Напевно, як мінімум, звільнення, а як максимум - тюремний термін.

А випадок з Тимошенко, до речі, всі її соратники в один голос називали політично вмотивованим.

Але залишимо судові розгляди фахівцям, повернемося до політичної дійсності.

За період з 2009 по 2014 рік Росія отримала від України за газ більше 25 мільярдів доларів США. А тепер задайте собі питання, куди були направлені ці гроші?

Ви не помилилися. Швидше за все, вони пішли на озброєння російської армії, а на сьогодні - і терористів на Сході України.

Тобто через свою недалекоглядність, а можливо і цілеспрямовану здачу українського інтересу Тимошенко побічно стала причиною того, що українські хлопці проливають кров на Донбасі. А Росія всіма способами намагається зберегти кабальний договір з Україною, щоб "любов до братнього народу" не обходилася федеральному бюджету надто дорого.

Як після цього українці повинні ставитися до екс-прем'єра, і варто вважати її ув'язнення лише підступами режиму Віктора Януковича, який люто ненавидить свого політичного опонента, вирішувати кожному з нас. Але криваві наслідки газових угод 2009 року зараз вже незаперечні.