Що набуває Путін, втрачаючи права на нову інтервенцію в Україну?

Засідання Ради Федерації 25 червня - одне з небагатьох, за якими пильно стежило більшість українських політиків, експертів та ЗМІ. Воно позбавляло Володимира Путіна права введення російських військ на територію України.

Рішення виявилося цілком передбачуваним - Радфед схвалив прохання Путіна - російський парламент президенту не відмовляє. Більш того, не відмовляє зазвичай одноголосно, а ось у рішенні по Україні один із сенаторів підвів - проголосував проти.

"Хтось проти? Ви не помилилися?", - не змогла стримати подиву голова ради федерації Валентина Матвієнко.

"Може, хтось хоче виступити?", - додала вона, сподіваючись дізнатися ім'я непокірного сенатора, але зал мовчав, здивовано переглядаючись. Тому ім'я "відступника" поки не стало надбанням громадськості, адже РФ не оприлюднює поіменних результатів голосування.

Тим не менш, 153 сенатора традиційно дали добро на прохання Путіна, і нібито відібрали у нього право вводити війська на територію України. Хоча багато експертів наголошують, що РФ зробив це саме "нібито", оскільки у Путіна залишилося ще, як мінімум, дві можливості ввести в Україну російський військовий контингент, не питаючи дозволу парламенту.

Один з таких варіантів описав глава Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко.

- Володимир В'ячеславович, чи можна назвати сьогоднішнє рішення Ради Федерації доленосним в українсько-російському конфлікті?

- Ніякої доленосності в цьому рішенні немає. Це не більше, ніж тактичний маневр.

- Що могло підштовхнути Путіна до цього маневру?

- По-перше, на цьому наполягала українська сторона. Ще до того, як Порошенко став президентом, і ще до того, як почалися прямі контакти, в тому числі, і з Путіним, обговорення мирного плану врегулювання ситуації в Донбасі, Порошенко наполягав на тому, що обов'язковою складовою частиною зняття напруги навколо України та Донбасу має бути скасування рішення Ради Федерації про право на використання російських військ на території України. Це була вимога української сторони. А Путін пішов на цей тактичний маневр для того, щоб показати свою нібито миролюбність Захід - перед візитом для переговорів у Вену.

- А чи вплинуло на його рішення обіцянка ЄС ввести санкції третього рівня?

- Не було ніякої обіцянки. Тема дебатується. Тема санкцій болюча, можливо, стримує, але це не вплинуло на рішення звернутися до Ради Федерації. Воно впливає на Путіна, стримуючи його від прямої агресії проти України. А скасування рішення ради федерації - це формальність.

Рада Федерації в свій час надала президенту Росії (тоді це був Медведєв) безстрокове право на застосування російських військ за кордоном.

- Чи можна очікувати від Путіна після цього рішення якихось подальших дій у бік миротворчості?

- Всі його миротворчі дії ми побачили вчора в Донбасі, коли збили український вертоліт.

Таким чином, ні рішення РФ від 1 березня 2014 року, ані його скасування 25 червня, по суті, не наділяють не відбирають у Путіна права розпоряджатися російськими військами за кордоном, оскільки воно було безстроково надано російському Президенту ще в 2009 році.

Журналіст Павло Шеремет знайшов ще один спосіб, як Росія може ввести в Україну свої війська, не порушуючи рішення Ради Федерації від 25 червня.

"Демонстративне прийняття Радою Федерації "миротворчого рішення" дозволяє Кремлю перейти від віртуальних політичних ігор до реальних справ.

Кинувши позитивний сигнал Заходу, Москва домагається призупинення нового пакета санкцій, отримує моральну перевагу на переговорах по Україні, і може спробувати проштовхнути головне рішення - домогтися введення на схід України миротворців. Природно, це будуть російські миротворці.

Введення миротворців - це повторення грузинського чи придністровського сценарію, яке дозволяє формально зберегти мир, і фактично встановити над регіоном російський контроль", - написав Шеремет на своїй сторінці в соцмережі Facebook.

Журналіст також звернув увагу на фразу голови Комітету Ради Федерації з оборони та безпеки Віктора Озерова, який сказав, що "якщо для цього (врегулювання ситуації в Україні. - Ред.) президенту потрібно військове втручання, комітет розгляне оперативно таку необхідність".

Тобто, скасувати скасоване рішення, і таким чином знову дозволити Путіну ввести війська на територію України, Рада Федерації готова в будь-який зручний для Президента момент, тому не варто плекати ілюзій.

Експерт Інституту економічного аналізу Андрій Ілларіонов вважає скасування Радою Федерації дозволу на введення російських військ в Україну димовою завісою, підкресливши, що вторгнення в Грузію в 2008 році відбулося без відповідного дозволу з боку російського парламенту, більш того, глава Росії тоді ще не мав права вільно розпоряджатися військами РФ за кордоном.

"За допомогою прийняття та скасування таких рішень Путін вирішує інші завдання - задачи психологічної війни: то намагаючись домогтися паралічу до опору українських Збройних Сил та інших силовиків перед обличчям вторгнення терористів, створюючи собі в очах європейських ЗМІ ореол так званого "миротворця", - зазначив Ілларіонов.

Експерт вважає, що таке рішення є скоріше негативним знаком, ніж кроком до врегулювання конфлікту.

"Для України безпосередньо це рішення не має великих наслідків, за винятком того, що може створити у західних союзників України хибну ілюзію "миротворчості" Володимира Путіна, що дозволить останньому збільшити масштаби постачань озброєнь і Збройних Сил в Східну Україну і почати диверсійні операції на Півдні і Сході країни", - сказав Ілларіонов.

Більш оптимистично скасування дозволу на введення в Україну російських військ сприйняв російський опозиціонер Борис Нємцов. Він вважає, що таке рішення Путіна стало результатом сукупності трьох причин.

"По-перше, він не може приєднати Донецьк і Луганськ. У нього сил не вистачить, він з Кримом, то справитися не може, а тут ще 7 мільйонів людей та величезні економічні проблеми. Це він вже зрозумів. Друге, він розуміє, що мати поруч таку ось воюючу територію - це величезний потік біженців і інші проблеми. Третє, він розуміє, що секторальні санкції, в першу чергу, проти банківської системи знищать "путиномику". Вона і так в кризі, і так там грошей ні на що не вистачає: ні на дороги, ні на житло, ні на що, а тут ще санкції. Тому, я думаю, за сукупністю він вирішив хоча б зробити вигляд, що він прихильник мирного врегулювання", - вважає Нємцов.

На його думку, Путін не хоче припиняти в Україні війну, яку розглядає, як помста за Майдан, але змушений це робити під тиском Заходу.

"Я вважаю, що він (Путін. - Ред.) мстить Україні за Майдан. Він шалено боїться, що Майдан може бути в Росії, і показує російському народу, що, якщо ви свергнете обридлого злодійкуватого президента, то все закінчиться таким жахом, як зараз на сході України. За великим рахунком, він, звичайно, хотів би все це продовжувати, але перспектива секторальних санкцій (з боку ЄС. - Ред.), все-таки, напевно, його зупиняє", - зазначив Нємцов.

При цьому він вважає, що рішення ради федерації може бути відволікаючим маневром з боку Путіна, і своє реальне прагнення до миру глава Росії може підтвердити, припинивши постачання зброї донбаським терористам, а також зупинивши зомбування росіян через телебачення.

Отже, якщо відкинути емоції і припущення, то в сухому залишку ми маємо рішення Ради Федерації, а, по суті, Путіна, яке вже встигли привітати українські і західні політики, але яка нічого не змінює в розкладі сил на Донбасі, і, якщо глава Росії не захоче, то й не змінить в майбутньому.