Ми втрачаємо впевненість у завтрашньому дні через синдром АТО

Одних труднощі зміцнили, інших - зламали. Що відбувається з країною, охопленою постантитерористичним синдромом.

Годинами дивимося новини і сходимо з розуму

Кияни Аня та Сергій у вересні 2014 року збиралися зіграти весілля - ще в лютому пара купила кільця, плаття для нареченої і підібрала ресторан. Але події на Майдані і що послідувала за ними антитерористична операція зруйнували всі їхні плани.

- Сергійко і раніше був замкнутим, якщо траплялося, я вгадувала це скоріше чуттям, але взимку він змінився до невпізнання, - розповідає Аня. - Приходив з роботи і відразу сідав за комп'ютер, ще й телевізор включав на задньому фоні. Годинами дивився сюжети, читав новини, сидів на форумах, обговорював, сперечався з кимось. Ми майже перестали спілкуватися...

Так тривало кілька місяців. За словами Ані, Сергій підтримував проросійську політику і дуже засмутився, коли Майдан переміг.

- Я боялася перебувати поруч з ним - Сергій почав оформляти дозвіл на вогнепальну зброю і всерйоз вирішив їхати в зону АТО і вступати в ряди "ДНР", щоб "перестріляти всіх цих "майдаунів". Жити з ним стало нестерпно, і ми розлучилися.

За словами заступника головного лікаря лікарні ім. Павлова Михайла Ігнатова, політичні події в країні та АТО у Донбасі стали своєрідними каталізаторами психічних проблем у десятків таких, як Сергій.

- Це потрясіння оголило психічні проблеми, як струшенная побілка оголює тріщини на стелі. Проблеми були і раніше, але перебували в "сплячці", а з початком Майдану і АТО активізувалися, - каже Ігнатов.

80% суспільства залежить від думки ватажка

Напруження в суспільстві, що з'явилося взимку, не вщухає досі. ЗМІ, соціальні мережі, політики тільки підливають масла у вогонь і без того розкаченного суспільства. І якщо у малої частини населення це призводить до психічних загострень, то в інших - до неврозів і депресій.

- Всі суспільні тенденції, які призводять до роз'єднання, є в деякому роді катастрофами, які змінюють життєві стереотипи людей. АТО, безумовно, є такою катастрофою, і вона буде призводити до самим різноманітним і, як правило, негативних наслідкам, - каже колишній головний психіатр СБУ Олександр Матюха. - Соціальний стрес сходу - необхідність виїжджати з дому, крах усталених цінностей, травми, хвороби, недоїдання, смерть - руйнує усталену адаптацію людей. Відбувається поділ: на тих, хто може пристосуватися до нових умов, і тих, хто не може цього зробити.

Війна скрізь - у новинах, соціальних мережах, її обговорюють на кухнях гуртожитків, лавочках під під'їздами, на роботі і в транспорті. І найчастіше є тільки дві позиції - за і проти.

- Людина - істота соціальна, і її думка найчастіше збігається з позицією більшості, яка, в свою чергу, копіює позицію соціального лідера, - знизує плечима Матюха. І наводить приклад: за результатами дослідження, проведеного психологами і психіатрами серед держслужбовців, є 10% чиновників, які не будуть брати хабарі ні при яких умовах, навіть якщо вони впевнені, що про ці хабарі ніхто не дізнається і їх не покарає. Є ще 10%, які будуть брати хабарі, навіть якщо вони знаходяться під охороною і відеоспостереженням. Такий чиновник почекає, поки автоматник відвернеться, накриє камеру хусточкою і - вкраде. Інші ж 80% держслужбовців приєднаються до перших 10% або до других 10%, в залежності від позиції, яку займає референтний ватажок.

- То ж відбувається і з українцями, - погоджується соціолог Ігор Мізюк. - Поширили в новинах думку, що АТО потрібно проводити більш жорстко, і люди погоджуються. На жаль, колективне несвідоме швидко замінює здатність адекватно мислити.

Люди без майна і роботи будуть на грані

13 вересня на одній зі станцій київського метро стався жахливий випадок: сімейна пара стрибнула під поїзд, що наближається. Перед смертю подружжя вдарили один одного ножем. Пізніше виявилося, що самогубці приїхали з Луганська після того, як у них забрали сімейний бізнес. Не перенісши випробувань, вони вирішили покінчити з собою. Чоловік помер у лікарні, лікарі врятували жінку.

- Я спілкувався з постраждалою, там ситуація дійсно важка, - каже Михайло Ігнатов. - Таке рішення - наслідок важкої депресії. Люди переживали катастрофічну ситуацію - загибель родичів і втрату всього, що нажили. Мабуть, впоратися з цим було вище їх сил.

Фахівці в області психіатрії і психології бояться, що подібні випадки можуть повторюватися і в майбутньому. Одна з головних причин - неможливість прогодувати сім'ю. Наприклад, юристам чи програмістам роботу можна знайти і в іншому регіоні і на зароблені гроші жити. Але що робити, скажімо, шахтарям? Адже тільки за офіційними даними, близько 70% шахт Донецької області зруйновано або знаходяться у неробочому стані.

- Офіційні влади про це майже не говорять, але дуже скоро ситуація стане настільки болючою, що закривати на неї очі буде складно, - говорить соціолог Ігор Мізюк. - Ви тільки уявіть: людям не просто не платили зарплату кілька місяців - у багатьох взагалі більше немає місця роботи, немає квартири, немає нічого.

Страх як тенденція

До невпевненості в завтрашньому дні додається неабиякий страх за своє здоров'я і життя навіть у жителів спокійних регіонів. Причина цьому - величезна кількість зброї і боєприпасів, які сконцентрувалися на сході України з початком АТО. І з кінцем бойових дій ця зброя нікуди не дінеться. То і справа міліціонери і даішники виловлюють групи людей, які везуть в Київ та інші регіони пістолети, автомати і гранати. Вже зараз по країні розійшлося близько 4 мільйонів стволів. Ще одна проблема: у бійців, які воювали в Донбасі, стерлися кордони між "можна" і "не можна", і в будь-якій конфліктній ситуації вони можуть схопитися за стовбур. Приміром, у серпні боєць, відпущений у 10-денну відпустку, як аргумент у суперечці кинув у сусіда гранатою - в результаті постраждала жінка з дитиною.

- Це перші дзвіночки, далі буде набагато гірше, - впевнений волонтер 72-ї окремої механізованої бригади Андрій Ганопольський. - Нас чекають другі 90-е, і це не жарт. Тільки уявіть: десятиліттями в країні крали зброю, і зараз воно вилізло в Донбасі, а звідти, як пухлина, розповзеться по всій країні.

За його словами, люди це розуміють і починають боятися за своє життя. А щоб убезпечити себе і свої сім'ї, йдуть отримувати дозвіл на травматичну і бойову зброю. Причому якщо раніше люди хотіли отримати в основному "травмати" і "пневмати", то зараз мова іде в більшій мірі про вогнепальну зброю. А стрес упереміш з масовим озброєнням, як відомо, нічим хорошим не закінчиться. Адже культуру поводження із зброєю в Україні ніхто не виховував.