Захід з тривогою стежить за подіями на Україні

Президент України Петро Порошенко відправив у відставку губернатора Дніпропетровської області Ігоря Коломойського і підписав закон, що позбавляє мільярдера можливості блокувати перестановки в менеджменті двох нафтових компаній, в яких він володіє міноритарними пакетами акцій, повідомляє The New York Times.

Мабуть, відставку Коломойського передувала зустріч з Порошенком. У який з'явився серед ночі заяві президента йдеться, що тимчасово виконувати обов'язки голови Дніпропетровської області буде керівник сусідньої Запорізької області Валентин Резніченко.

Дніпропетровська область - це "бастіон", який перешкоджає просуванню проросійських сепаратистів вглиб країни, йдеться в статті, а Коломойський до недавнього часу був "одним з найбільш вірних союзників уряду". Розлад у їх відносинах з Порошенко може мати далекосяжні наслідки. За деякими повідомленнями, у вівторок з вулиць Одеси вже зникли приватні збройні формування, які допомагали підтримувати порядок.

У січні цього року мікрорайон "Східний" в українському Маріуполі піддався артобстрілу ракетними установками "Град", загинули 30 осіб. Досі - в порушення мінських домовленостей від 12 лютого 2015 року - усього в декількох кілометрах, в районі села Широкіно, продовжують рватися мінометні снаряди. Кожну ніч місцеві жителі лягають спати в страху, пише кореспондент, що побував у Маріуполі німецької газети Tageszeitung Седрік Реман.

"З того січневого обстрілу стало тільки гірше", - розповіла журналісту 23-річна вчителька англійської мови Маргарита Стахів, яка бажає виїхати з рідного Маріуполя в Київ або Львів. Тоді, каже дівчина, вона побоюється говорити в місті по-українськи, бійці добровольчого батальйону "Азов" першими прибули на місце обстрілу і багато городяни побачили в цьому доказ того, що вони заздалегідь знали про бійню. Запропоновані ОБСЄ явні свідчення того, що місто обстріляли з території сепаратистів, "тут нікого не цікавлять". "Російські ЗМІ кажуть, що європейці - посібники українських фашистів, тому європейцям ніхто не вірить", - пояснює вчителька.

Українських солдатів і добровольців багато жителів вважають "окупантами". "Можливо, українська армія, коли повернулася в місто, зробила дуже велику помилку, знесла пам'ятник Леніну, - визнає дівчина. - На його місці встановили дерев'яний хрест, але він простояв недовго: як-то вночі його спиляли. Ось з тих пір міська адміністрація і месники за Леніна ведуть гру, у кого більше терпіння. Одні встановлюють хрест, інші рубають його".

30-річного інженера "Азовсталі" Максима Ніколаєнко не дивує те, що "святотатство по відношенню до Леніна" зачепило багатьох маріупольців. "До Великої Вітчизняної війни Маріуполь був українським містом, однак після приїхали люди з усього Радянського Союзу. І у більшої частини досі залишається відчуття, що їхня батьківщина не Україна і не Росія, а СРСР". В останні місяці дохід інженера впав з 800 доларів до 150. "Азовсталь" не отримує сировини - руди та вугілля - з територій, підконтрольних ДНР, йдеться в статті, доходи металургів падають, а ціни на все з-за війни тільки ростуть.

Самий найлютіший ворог України, на думку Ніколаєнка, - це російське телебачення. "Коли влітку українські війська і добровольчі батальйони повернулися в місто, місцеві, дивилися російське телебачення, дуже побоювалися звірств, - розповідає Аліна, дівчина інженера Ніколаєнко. - Багато хто вважає, що місто захопили фашисти. До речі, вони до цих пір так думають, хоча тут ніхто не вбиває дітей, не вішає людей. У Маріуполі немає навіть комендантської години, але вони продовжують вважати, що вони живуть під дуже жорстким окупаційним режимом".

Кореспондент The Los Angeles Times Керол Дж.Вільямс передає свої розмови з мешканцями Орська - "жебрака прикордонного містечка XVIII століття".

"Коли Олександр Житинев відправився в листопаді битися разом з проросійськими сепаратистами на Східній Україні, зима тільки починалася. Робота Житинева автомеханіком перестала приносити дохід, і його сім'я виживала лише на зарплату дружини-кухарки - 250 доларів. Житинев і його друг Ілля Борисов покинули свої родини, залучені в більшій мірі обіцянкою 2,6 тис. доларів в місяць, ніж ідеологією їх вербувальників - поверненням імперської слави царської Росії", - вважає Вільямс.

Десять тижнів потому його дружина Наталя Житинева дивилась документальний фільм по місцевому телеканалу. "Раптово офіцер української армії показав пошарпаний російський паспорт. Він належав її чоловікові. Так вона дізналася, що він загинув", - повідомляє автор статті. "Звернення Житиневойї до місцевих і військовим владою не прояснили нічого про його долю - як і зарплати, обіцяної сепаратистами".

Житинева і Борисова відправили до донецьким сепаратистам активісти з патріотичного союзу "Рубіж", що входить до складу організації "Народно-патріотичні сили Орська", які посилають допомогу і бійців в зону бойових дій, пише автор.

Сергій Матухнов, якого представили як учасника війни, розповів виданню, що він поїхав з гуманітарним конвоєм і залишився командувати підрозділом, яке повинно було атакувати Маріуполь. Отриманий там досвід "розчарував", говорить він. "Дисципліна знаходиться на дуже низькому рівні. Бійці крадуть гуманітарну допомогу". Він звинувачує "німців, поляків і негрів" в тому, що вони б'ються на українській стороні. На питання про те, кому потрібна ця війна, Матухнов розводить руками, передає Вільямс.

У п'ятницю "вантаж-200" прибув в Орськ з населеного пункту на Україні, назва якого не розголошується. "Незабаром після цього автомобіль-катафалк доставив останки Житинева та свідоцтво про його смерть його родині", - йдеться в статті.