Війна в Донбасі - потворний прояв ностальгії за СРСР – посол Латвії в Україні

30 червня завершується шестимісячне головування Латвії в Євросоюзі. Україна покладала на цей період великі надії, розраховуючи отримати на саміті Східного партнерства у Ризі згоду ЄС на безвізовий режим, а також закріплення у підсумковій декларації визнання перспективи членства за країнами учасницями Східного партнерства.

Незважаючи на те, що ні перше, ні друге Україна не отримає, саміт стане першим кроком до подальшого революційного перегляду політики Східного партнерства, запевнила посол Латвії в Україні Аргіта Даудзе.

Головування Латвії в ЄС скоро закінчується. Чи задоволені ви тим, що вам вдалося зробити за цей час?

Минуло майже п'ять місяців головування Латвії в Раді ЄС. Нас ще чекають важливі події, наприклад, саміт Східного партнерства 21 – 22 травня. Латвія була добре підготовлена до председательствованию, ми провели безліч заходів різного рівня і діяли дуже відповідально.

Головне завдання, яке ми ставили перед собою – щоб наше головування було реалістичним, а цілі досяжними. Пріоритети нашого головування –конкурентна, дігітальна і залучена в міжнародну співпрацю Європа. Ці пріоритети реалізуються через заходи, організовані в Ризі, Брюсселі та інших містах.

Хочу так само відзначити, що в цьому півріччі, під час головування Латвії в ЄС у багатьох країнах ми організуємо велику програму публічної дипломатії, зокрема в Україні.

Якщо говорити коротко: так, ми задоволені тим, як ми проводимо наше головування.

Є інформація, що підсумки ризького саміту будуть найслабшими за всю історію Східного партнерства. Що Україна може отримати за його підсумками?

З боку ЄС саміт розглядається як зустріч на високому рівні, де ЄС та країн східного партнерства відзначать досягнуте і позначать подальший розвиток програми Східного партнерства. Ми готуємо перегляд політики ЄС і працюємо над документом, який до цього саміту ще не буде готовий. Це питання наступного саміту.

Ми готуємося до поглиблення відносин з нашими сусідами і хочемо будувати відносини на індивідуальній основі, ми називаємо цей підхід taylor made approach. Це важливе стратегічне бачення і, як це прийнято в ЄС, до яких входить 28 країн, така стратегія готуватися ретельно і довго. Зате, коли вона буде готова, вона буде впроваджуватися, і, що важливо, виконуватися.

ЄС можна порівняти з великим кораблем, який важко розгорнути, але, коли це зроблено, курс на обраний напрям чіткий.

Тим не менш, вже зрозуміло, що ЄС не погодитися надати Україні безвізовий режим, як очікували в офіційному Києві.

З боку ЄС ніколи не було заяв, що безвізовий режим буде надано членам Східного партнерства у ході саміту в Ризі. На ризькому саміті тема мобільності як такий буде обговорюватися, але розгляд конкретних дат, коли безвізовий режим може бути введений, це питання майбутнього, а не цього саміту.

Рішення про безвізовий режим не політичне питання, він залежить від багатьох умов. Ми очікуємо від України здійснення реформ. План дій щодо лібералізації візового режиму дуже конкретний і детальний документ, виконання якого дуже зважено оцінюється професіоналами в цій сфері. Україна дійсно показала великий прогрес, але виконання деяких умов ще належить оцінити.

В кінці цього року наступна оціночна місія підготує черговий звіт, після цього буде легше зрозуміти, чи всі передумови для запровадження безвізового режиму. Латвія, зрозуміло, заохочує Україну і підтримує надання їй безвізового режиму в найближчий можливий час.

Але коли настане цей час, залежить, насамперед, від самої України.

Є думка, що у Євросоюзу взагалі немає політичної волі надати безвізовий режим країні, на території якої йде війна.

Безвізовий режим в руках експертів. Поточна ситуація на території України прямо не впливає на рішення в Брюсселі. Технічні умови повинні бути виконані, а політична воля є. Ми бачимо Україну європейською країною, а велика частина громадян України вже показали себе ментальними європейцями.

Українська сторона обізнана, в яких сферах ще необхідно працювати, а саме, у сфері боротьби з корупцією, організованою злочинністю, торгівлею людьми і дискримінацією. Перша фаза плану дій з лібералізації візового режиму передбачала розробку законодавства, це зроблено. Друга фаза – це впровадження законів, а це не відбувається так швидко.

Українська влада наполягає, щоб ЄС надав Україні перспективу членства в ЄС. Ви підтримуєте цю ініціативу?

Організоване громадянське суспільство, президент України і парламент обрали вектор євроінтеграції. ЄС це відзначив і привітав. Також відзначена і підтримується готовність України реформувати країну. Підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом підтвердив бажання України співпрацювати з ЄС по-новому, розвиваючи глибоке, стратегічне співробітництво. Ми як недавній член ЄС зацікавлені і готові допомогти з нашим досвідом реформ. ЄС пропонує Україні різні види допомоги - фінансову, технічну, консультаційну допомогу. Ця підтримка передбачена, щоб допомогти Україні зблизитися з ЄС.

Буде Україна готова одного разу звернутися за можливим членством в ЄС – це питання часу. Бажання України прийнято до відома, але занадто рано очікувати від ЄС відповіді щодо перспективи членства. Зате, якщо ЄС приймає якесь рішення, воно буде виконано. Іноді складається враження, що Україні не вистачає терпіння, потрібно набратися.

У Латвії була перспектива членства перед тим, як вона вступила в ЄС?

Коли ми виявили інтерес до асоціації з ЄС у першій половині 90-х, не було жодних обіцянок щодо можливого членства. Ми робили реформи, ми повинні були змінитися, і ми розуміли це. Ви також повинні зрозуміти, що спочатку потрібно побудувати Європу у власній країні.

Конфлікт на сході України триває, незважаючи на укладення нових мінських угод. Президент Литви Даля Грібаускайте назвала цей документ «слабким» і «нездатним захистити інтереси України». Як ви думаєте, чи здатні мінські угоди розв'язати конфлікт на сході України?

Мінський план – це те, чого ми повинні дотримуватися. Всі сторони погодили якісь кроки, які слід зробити. Ми поєднуємо кілька підходів для кращого результату. Це переговори і тиск. Повне виконання мінських угод усіма сторонами, є вирішальним для досягнення стабілізації на сході України.

Чи підтримуєте ви посилення санкцій проти Росії, якщо вона не буде повністю виконувати мінські угоди?

Ми з нетерпінням очікуємо імплементації мінських угод до кінця цього року. Ми стежимо за подіями на сході України і бачимо не надто втішні знаки – зосередження важкого озброєння біля українських кордонів, порушення режиму припинення вогню, відведення озброєнь також не відбулося в тій мірі, як того вимагали досягнуті домовленості.

Є явні докази того, що підтримані Росією сепаратистські сили і сама сусідня країна не виконує домовленостей. А поки не виконуються взяті зобов'язання, рішення ЄС не може змінитися по відношенню до санкцій.

Якщо буде нова ескалація, буде прийнято відповідне рішення ЄС на засіданні Європейської ради. Наступне засідання відбудеться в червні. На даний момент немає дискусії з приводу посилення санкцій. Але все залежить від подальшого розвитку подій.

В останній резолюції щодо України Європарламент підтримав можливість поставок в країну оборонного озброєння. Є шанс, що ЄС піде на це?

На рівні Євросоюзу немає механізму, який би дозволив йому почати такі поставки. Це не в нашій компетенції. Що стосується країн-членів, це їх особиста справа, приймати таке рішення. Вони абсолютно вільні вирішувати, як бути з цим питанням.

У Латвії немає можливості постачати оборонну зброю в Україну. Ми співпрацюємо з Україною на оборонному терені відповідно до угоди, підписаної в 2010 році. Наші збройні сили діляться з вами своїм досвідом, і я думаю, що зараз це найкраще, що ми можемо зробити, щоб допомогти Україні.

Є думка, що, якщо Захід не зупинить Путіна в Україні, наступними жертвами можуть стати Латвія, Литва або Польща. Наскільки ці страхи реалістичні?

Звичайно, поведінка керівництва Росії було великим шоком для демократичного світу. Окупація та анексія Криму, поставки зброї та підтримка сепаратистів на сході України викликали справжній протест серед європейських країн і трансатлантичного співтовариства. Велику негативну реакцію викликало і викликає поширення неправдивої та агресивної інформації, яка виходить від російських телеканалів.

В цій ситуації країни-сусіди Росії стурбовані її непередбачуваністю. Коли ви не можете передбачити наступний крок сусіда, ви відчуваєте себе некомфортно і неприємно. Ви також розумієте, що ви повинні бути готові захистити себе. Ситуація в Україні примусила нас звернути більше уваги на оборону, ніж це було раніше.

Щоб відповісти на побоювання експертів, які називають балтійські країни вразливими, ми дбаємо про свою безпеку. Ми країна, відкрита для співпраці з сусідами, і ми не бачимо жодних причин для кого б то не було нападати на нас. Ми шукаємо друзів, а не ворогів. K жаль, не з нашої чи вашої волі світ став непередбачуваним. Ми повинні бути готові захистити себе, якщо буде необхідність. Але я не думаю, що ця необхідність настане. Ми – члени ЄС та НАТО. Ми відчуваємо себе в безпеці.

Деякі експерти зараз виступають з ідеєю створення нового політичного чи військового союзу, в який увійшли б країни Балтії, Центральної Європи і Україна. На їх думку, НАТО і ЄС повністю не усвідомлюють усіх ризиків, пов'язаних з Росією, і не зможуть захистити східних членів у випадку необхідності.

Це вкрай дивна ідея. Те, що є у нас зараз – це кращі гарантії. Ми члени ЄС і НАТО. Ми дуже важко працювали, щоб нас визнали країнами, які відповідають високим критеріям членства в ЄС і НАТО. Ми відповідальні, ми активні, це визнання наших союзників. Втілення в життя рішень останнього саміту НАТО в Уельсі про підтримку союзників триває і сприяє безпеці.

Так, ви члени НАТО і ЄС, в той час як Україна залишається сам на сам із агресором.

Ви прямуєте європейської моделі розвитку. Чому? Тому що європейські країни краще, і вони краще для кожного. Дуже багато чого в країні ви повинні змінити. Якщо Україна дійсно покаже, що ви господарі своєї долі, що ви знаєте, як керувати своєю країною, тоді й інші країни будуть зацікавлені у вас і будуть довіряти вам.

Якщо людина хвора, йому потрібні або несмачні ліки, або операція. Це вкрай неприємно, але ви отримуєте необхідний результат – здоров'я. Моя країна пройшла через дуже болючі реформи. Ми були терплячими і послідовними. Того ж я бажаю і вам.

Україні потрібно провести реформи, щоб змінитися. Вам потрібна децентралізація влади, судова реформа, боротьба з корупцією. Українці-велика нація з великим потенціалом. Реформування країни потрібно для вас самих, для того, щоб привернути позитивну увагу світового співтовариства. Ми можемо вам допомогти, але у вас, в першу чергу, повинно бути бажання допомогти самим собі.

Латвія, як і Україна, пострадянська країна. Зараз в Україні приймають різні неоднозначні закони – закон про заборону радянської символіки, закон про люстрацію. Але цей процес йде дуже повільно. Як вам вдалося позбутися радянського минулого?

Називати пострадянськими країни, які отримали незалежність понад 20 років тому, це дещо старомодно. У вас було три революції і не дивлячись на це, ви все ще називаєте себе пострадянською країною. Я повністю відкидаю це поняття, якщо говорити про мою країну. Ми нормальна європейська країна.

В Латвії ми вирішили позбутися від пам'ятників Леніну. У нас не було великих дискусій з цього приводу. Ми зробили це на початку 90-х. Я не дуже добре розумію, чому в Україні ви чекали так довго.

Наше зцілення від тоталітарного минулого це елемент нашої гордості і нашої гідності. Для мене неприйнятно, щоб у нас були пам'ятники людям, винним у злочинах проти нашого народу, тим, які створювали людиноненависницьку ідеологію, за дорученням яких нищилася наша країна і люди, калічилися долі поколінь. Такі пам'ятки символізують тоталітарну ідеологію, минуле, які ми не можемо виключити, але ми не повинні приймати його, не повинні миритися з його постійною присутністю в нашому оточенні. Але найголовніше – треба позбавитися від нав'язаної ідеології радянського тоталітаризму в нашій свідомості.

В Україні багато людей проти закону про десовєтизацію.

Це дивно, що у людей, які страждали так сильно, є ностальгія за радянськими часами. Ми знаємо про жахливі злочини радянської влади, про жахливі злочини проти українських людей. Голодомор – свідомо організований голод, що коштував життя мільйонів людей, репресії, депортації.

Якщо люди захищають радянське минуле, це нагадує мені стокгольмський синдром. Як ніби ви заручник, і захищаєте того, хто взяв вас у полон.

Є сегменти суспільства, де ностальгія за радянської влади особливо поширена, наприклад, в Криму та східній частині Донбасу. Нинішня ситуація демонструє, як потворно проявляється там радянське минуле.

Потрібно позбутися від цього минулого, щоб звільнити себе. Відкиньте не потрібне старе, відкрийте вікно, впустіть свіже повітря. Забудьте про пострадянське, ви - проєвропейська країна.