Що буде з економікою України до кінця року-експерт

Середина червня ознаменувався кількома сумними подіями в реальному секторі. Вельми сумну статистику опублікував Держкомстат: за його даними, оборот роздрібної торгівлі в Україні (без урахування окупованого Криму і частини зони АТО) у січні - травні 2015 знизився на 24,7% в порівнянні з аналогічним періодом 2014 року в порівнянних цінах. Слідом один з ключових міністрів Кабміну почав обговорювати з пресою правильність прогнозів міжнародних фінансово-кредитних організацій з падіння ВВП на 2015 рік. Нагадаю, що прогноз для України коливався в діапазоні від 7,5% до 9%,

Спробуємо відповісти на питання про те, чому падає українська економіка, і що буде з нею до кінця 2015 року, а також про те, як це падіння відіб'ється на населенні, бізнесі та держсекторі.

Ринкові реалії і пророче постанова Кабміну

Чому економістів так сильно стривожило падіння роздрібного товарообігу? Справа в тому, що це практично єдиний показник, динаміка якого дає повне розуміння того, яким чином населення витрачає гроші. А ще роздрібний товарообіг є фундаментом витратного механізму, який стимулює розвиток економіки.

Звичайно, бувають сюрпризи, коли при падінні роздрібних продажів промвиробництво і ВВП ростуть, але, як правило, такі аномалії пов'язані або з невеликими темпами падіння роздрібних продажів, або з різким зростанням експорту. Враховуючи темпи падіння (за 5 місяців - на 25%) українська економіка досить впевнено йде на дно.

Уряду слід визнати, що економіка зараз розвивається за негативним сценарієм. Я нагадаю, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №76 від 14.02.2015 передбачено три сценарії розвитку ситуації в економіці, найгірший з яких - інфляція в 42,8%, при падінні ВВП на 11,9%. Мабуть, на цей варіант, закріплений в офіційному документі, нам і доведеться орієнтуватися.

Зростання без банків неможливий

Боюся, що дані про падіння роздрібного товарообігу опосередковано вказують на те, що далеко не війна і напружені відносини України з деякими сусідами є основними причинами падіння національної економіки. Основне зло виходить від різкого зниження працюють кредитів, виданих українськими банками.

На перший погляд, статистика НБУ не викликає питань. Так, на 01.01.2014 кредитний портфель українських банків становив близько 800 млрд грн, а на 01.04.2015 обсяг кредитного портфеля в платоспроможних банках оцінювався в 890 млрд грн. Здавалося б, зростання наявності, однак зростання відбулося тільки в гривневому еквіваленті, і перерахунок в іноземній валюті дає нам іншу статистику.

Так, станом на 01.01.2014 тільки 35% виданих кредитів були в іноземній валюті, а ось на 01.04.2015 частка валютних кредитів виросла до 55%. Якщо перерахувати у доларах США, то на 01.04.2014 кредитний портфель українських банків складався з 34 млрд дол. США валютних кредитів і 520 млрд грн. кредитів в іноземній валюті. На 01.04.2015 портфель кредитів українських банків в іноземній валюті уже оцінювався на рівні 22250 млн дол. США, а в національній валюті - на рівні 400 млрд грн. Таким чином, обсяги валютних кредитів за 15 місяців впали на 34,55%, а кредити в національній валюті (увага - при інфляції в річному обчисленні під 60%) знизилися на 23,08%.

Реально на кредитному ринку ми спостерігаємо жорстку рестрикцию, при якій на 35% зменшилися кредити суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності та номінально на 23% скоротилися кредити суб'єктам господарювання, які звикли до використання гривневого ресурсу.

Звичайно, цю жахливу статистику варто зменшити на ефект від втрати контролю над Кримом і зоною АТО. Але навіть таке коригування статистики робить ступінь падіння обсягів кредитного портфеля менш страхітливою. А оскільки фондовий ринок в Україні залишається слабкою ланкою, то саме скорочення кількості банків і зниження обсягів працюють кредитів призвели до того, що, образно кажучи, "фінансувати ВВП просто нічим".

Скорочення валютного кредитного портфеля на тлі падіння імпорту і відтоку капіталу - це, в принципі, не біда, а логічне і прогнозоване наслідок політики девальвації. Але можна уявити, який негативний пресинг це робить на внутрішній ринок, який позбувся кредитної підтримки банків на суму близько 120 млрд грн, і це при тому, що в середньому за 15 місяців товари подорожчали більше ніж на 60%. Тобто мова йде про падіння кредитної підтримки банками внутрішнього ринку в кілька разів.

Що робити?

Очевидно, що МВФ у своїй стратегії для України понадіявся на стандартний книжковий рецепт: девальвація - зростання експорту, який покликаний витягати невеликі національні економіки.

Однак від погляду заморського кредитора номер один вислизнула маленька деталь - відсутність компенсаційного кредитного механізму для реального сектора при банкрутстві великої кількості банків. Виходить, що в боротьбі з диспропорцією "відкладеної девальвації" НБУ і МВФ породили нову аномалію всередині українського ринку, а саме - різке ослаблення кредитної підтримки внутрішнього ринку.

Думаю, що ідею наповнення іноземними банками своїх кредитних портфелів в Україні потрібно відкласти як неспроможну. Великі гравці ринку з ЄС, США і РФ не поспішають ввозити сюди капітал в обсягах, які могли б вплинути на рівень фондування ВВП.

Найшвидші і доступні важелі впливу на цей процес в осяжному майбутньому такі:

- Держбанки повинні отримувати більше капіталу від держави і більше рефінансування, для того щоб різко оживити кредитну активність, орієнтовану на внутрішній ринок;

- НБУ варто подумати над запуском програми виведення з банківської системи токсичних активів: проблемної валютної іпотеки населення, проблемних кредитів великих позичальників, привабливих для націоналізації, і т.д.;

- НБУ варто знизити облікову ставку до рівня 15-17%, щоб отримання рефінансування банкам обходилося дешевше, ніж залучення депозитів від населення;

- МВФ не потрібно наполягати на тому, щоб Мінфін вимагав списання частини боргів перед приватними іноземними кредиторами, оскільки це вже початок відлякувати іноземні банки від нашого фінансового ринку;

- Кредитна підтримка МВФ Україна повинна бути до кінця 2015 року збільшена настільки, щоб Мінфін міг безболісно розрахуватися за зовнішніми боргами, а наші зовнішні партнери були впевнені у валютній платоспроможності України і в 2016 році;

- Частина кредитних коштів МВФ та Світового банку потрібно пускати на порятунок решти фінансових інститутів, створення перехідного банку з ліквідаційної маси у ФГВФО, а також потрібно спробувати повернути до життя ті банки, які були визнані проблемними, але в які ще не введена тимчасова адміністрація.

Як бачимо, вся активність повинна бути спрямована на відновлення кредитування внутрішнього ринку, і тут буде вимагатися підтримка МВФ, а також нові домовленості з Фондом.

Продовження ж згубної тактики ліквідації банків без застосування інструментів для їх порятунку буде і далі послаблювати кредитну підтримку внутрішнього ринку. А значить, зниження споживання буде продовжуватися, супроводжуючий при цьому негативною статистикою падіння ВВП і промвиробництва.