«Осиротіла» область. Підсумки роботи Геннадія Москаля на посаді голови Луганської ВЦА

Пізніше цю інформацію підтвердив заступник голови фракції БПП у Верховній Раді Ігор Кононенко... Про справжні мотиви цієї кадрової перестановки ми поки що можемо тільки здогадуватися, тому спробуємо підбити підсумки роботи Геннадія Москаля на посаді керівника Луганщини.

«Осиротіла» область

На посаді голови Луганської військово-цивільної адміністрації Геннадій Москаль запам'ятається, насамперед, посиленням контролю на КПП в'їзду-виїзду, конфліктами з добровольчими батальйонами, матюками перепалками з місцевими жителями і відчайдушним самопіаром.

Зрозуміло, об'єктивно судити про успіхи і невдачі чиновника в регіоні, де тривають бойові дії, досить складно.

Перші чутки про можливу відставку або перекладі з'явилися ще навесні, коли чиновник щосили з'ясовував стосунки з добровольчими батальйонами і на камеру «знищував» ввезення товарів на територію «ЛНР».

Думки щодо реального вкладу Геннадія Москаля у забезпечення стабільності та керованості бунтівної Луганщини закономірно неоднозначні.

Радник екс-голови Луганської ВЦА, луганський громадський діяч Денис Денищенко заявив: «Вважаю, луганчанам від цього буде гірше. Тому що його тут поважають і цінують, а другого Москаля для Луганської області вони не знайдуть. Таких людей, як він, в Україні більше немає. Хоча є прислів'я, що незамінних людей немає. Будемо сподіватися, що для Луганської області знайдуть людину з такою ж патріотичною позицією, яка зможе утримати і розвинути все, що було зроблено».

Інший луганчанин, громадський діяч та адвокат Ігор Чудовський оцінює досягнення Геннадія Москаля на посаді керівника області більш стримано: «Слід віддати належне Москалю, як організатору і менеджеру. Треба визнати, що йому вдалося, фактично, відновити обласну адміністрацію, налагодити рух фінансових потоків в області. Луганська облрада, як така, розбіглася, тому вирішувати питання бюджетного фінансування Москалю було непросто. Тим не менш, вони були погано-бідно вирішені і фінансування на забезпечення життєдіяльності області хоч якось надходило. У той же час, як державний службовець Москаль себе не показав – підтримання іміджу сорочки-хлопця, нецензурні лайки й селфі на тлі затриманих на блокпостах фур з пивом – не те, чим повинен займатися державний чиновник. Ще один важливий момент – те, що Геннадій Москаль, як керівник області, фактично уособлював українську державу, а значить на нього була покладена місія об'єднати і згуртувати жителів регіону. Чи вдалося йому це? Думаю, що ні».

Як керівник військово-цивільної адміністрації, Геннадій Москаль на Луганщині мав надзвичайно широкі повноваження. У частині співробітництва і координації дій підконтрольних йому відомств з силовиками і військовими йому також не вдалося домогтися особливих успіхів – замість цього всі ми були свідками цілої низки скандалів, що виникають між керівником області і добровольчими батальйонами.

У свою чергу, деякі представники добровольчого руху, проти яких Москаль неодноразово і публічно виступав, звинувачували його в «кришуванні» контрабанди та корупційних зв'язках.

Один з жителів Луганської області, доброволець, який не побажав розголошувати своє ім'я, висловився, що Геннадій Москаль був призначений керувати областю на суворо обмежений строк, а основним його завданням була дискредитація добровольців:

«Основна діяльність Москаля на Луганщині не була пов'язана з контрабандою – це «парафія» міліцейського керівництва області, хоча, мабуть, керівник регіону не міг бути не присвячений в ці питання. Москаль же з самого початку не був самостійною фігурою. Балотуватися в Луганській області він не збирався, так що міг, наприклад, дозволити собі «випади» на адресу представників місцевого населення. Наскільки розумію, основне завдання, поставлене перед ним «зверху» при призначенні сюди – «мочити» добровольців: розганяти, садити, дискредитувати. Цю задачу він виконував».

Кадрова політика Москаля на Луганщині.

Окремої згадки заслуговує кадрова політика, що проводиться Геннадієм Москалем у Луганській області. Сьогодні мало хто, крім всемогутнього Гугла, пам'ятає, що вставши головою Луганської ОДА у вересні 2014 року, Москаль пообіцяв «розпеченим залізом випалити Партію регіонів з Луганщини.

Однак життєві реалії незабаром змусили Геннадія Геннадійовича відійти від декларованого принципу.

Так, призначаючи керівників департаментів і служб Луганської облдержадміністрації, Москаль розподілив цілий ряд ключових посад між чиновниками-регіоналами, що багато років перебувають біля керма області, а значить, несуть солідарну відповідальність за нинішній стан регіону.

Зокрема, директором департаменту ЖКГ Луганської ОДА став, що обіймав цю ж посаду при губернаторі Пристюке Олександр Голуб, депутат облради від Партії регіонів. Пізніше він і зовсім був призначений заступником голови ОДА.

Начальником ГУ ПФУ України в Луганській області при Москалі залишився ще один «регіонал» і депутат облради Євген Комчадалов.

Цікаво, що депутати облради обидва ці чиновника голосували за визнання центральної влади нелегітимною в ході сепаратистських подій навесні минулого року в Луганську.

Серед чиновників «старої закалки», які зберегли свої посади при Геннадія Москаля – і «незмінний» директор Департаменту праці і соцзахисту населення Елеонора Поліщук, керівник департаменту освіти і науки Ірина Цимбал. Такі чиновники, як Олег Тихонов, Андрій Скубак і багато інших – все це аж ніяк не нові для Луганщини прізвища.

Аналогічна ситуація і з керівниками районних управлінь тих чи інших департаментів.

Додамо, що багато колег вище перелічених чиновників, з якими вони багато років працювали на благо батьківщини» в Луганську, в даний час займають керівні посади в «ЛНР». Можна припустити, що між ними залишилися неформальні, дружні зв'язки. Чи варто говорити про небезпеку такого стану речей?

Сам Геннадій Москаль виправдовував свою кадрову політику нестачею кваліфікованих фахівців.

Неодноразові заклики представників громадськості проводити кадрові призначення в облдержадміністрації шляхом відкритих конкурсів керівництвом області також ігнорувалися.

У цьому зв'язку хотілося б згадати, що робота з громадськими організаціями та активістами, які могли б стати реальною альтернативою діючим чиновникам, адміністрацією Москаля практично не велася.

Ігор Чудовсий так прокоментував дане положення речей: «Я ставлюся до цього вкрай негативно, так як всі вони (луганські чиновники-регіонали – ред.) – приховані зрадники, і якщо на фронті буде ускладнення, як раз ця обставина може бути однією з причин. Ми не знаємо, скільки з них зараз працює на суміжну державу-агресора і служить його інтересам. Важко визначити, де закінчується маленьке зрада і починається велика. Всі вони були пов'язані корупційними «узами» з перебувають нині під слідством Єфремовим. Не є таємницею те, що в області жоден керівник не призначався без узгодження з ним. У свою чергу, кожен з таких керівників вибудовував вертикаль вірних собі людей, керуючись при цьому критеріями професіоналізму, а питанням особистої відданості. Тому говорити, що там великі фахівці, думаю, зайве».

Можливі причини «перестановки»

Про справжні мотиви переводу Геннадія Москаля з Луганщини на Закарпатті поки що можна будувати лише припущення. На жаль, кадрові призначення в нашій країні до цих пір є «закритою» темою – керівництво України на сьогодні не вважає за потрібне інформувати населення, чому того чи іншого чиновника призначають, переводять, або відправляють у відставку.

Однак можна сміливо говорити, що в даному випадку зіграло роль те, що президент довіряє Геннадію Москалю, а у нього є досвід роботи на Закарпатті, де в 1995-1997 він очолював обласну міліцію, а в 2001-2002 вже був губернатором.

Цілком можливо, що таким чином президент Порошенко вирішив посилити свої позиції в Закарпатській області.

Якщо взяти на озброєння версію, що основним завданням Москаля на Луганщині була «боротьба» з добровольчими батальйонами, то можна припустити, що на сьогодні він виконав поставлене завдання по їх дискредитації, або у представників влади змінилися пріоритети в даному питанні.

Ще однією можливою причиною «переводу» Геннадія Геннадійовича можна вважати певну «втому» місцевого населення від сварливого керівника. Напередодні місцевих виборів, підготовка до яких вже йде повним ходом, президент і його оточення могли замислитися над своїми електоральними перспективами на Луганщині, або навпаки вирішити повністю віддати регіон «на відкуп місцевим «бонзам» і «Оппоблоку». І в тому і в іншому випадку, зміна керівника Луганської військово-цивільної адміністрації була б доцільною. Остаточний висновок з цього приводу можна буде зробити після того, як ми дізнаємося ім'я нового керівника області.