Мінськ-3. Чому Москва заговорила про Широкіно

По-перше, Захід зацікавлений в тому, щоб стабілізувати конфлікт в Донбасі, оскільки в довгостроковій перспективі ДНР/ЛНР будуть поступово загинатися, адже під економічним керівництвом Росії ніякого зростання там не буде. Заходу вигідно заморозити конфлікт, і нехай це друге Придністров'я благополучно гниє.

Путіну це теж вигідно. Так він тримає Україну за штани, і не дозволяє їй піти до Європи. Крім того, йому необхідно зберегти переможний вираз на обличчі, оскільки насправді він зливає ці псевдореспублики. Йдучи де-факто з Донбасу, і звалюючи відповідальність за нього на Україну, Путін хотів би виглядати переможцем. Для цього йому потрібні невеликі перемоги. Як раніше він втратив цілу Україну, і на прощання відкусив Крим, так сьогодні він вимагає вивести українські сили з-під Широкіно.

Іншими словами, він каже, що піде з Донбасу, але йому потрібно щось переможне. От нехай українці звідти виведуть війська. З одного боку, це чисто символічна акція, але з іншого – означає, що над Маріуполем буде постійно висіти силовий кулак. Путіну необхідно лякати: з одного боку, лякати Україну, щоб Київ відчував постійний стрес, а з іншого – говорити росіянам, що вони вийшли з цієї ситуації переможцями. Мовляв, ми вигнали жидобандеровцев з Широкіно. І якщо в України справи підуть добре, то завжди можна буде підкинути їй якої-небудь гидоти. І природно Росія тут буде нібито ні при чому.

Над Маріуполем буде постійно висіти силовий кулак

На відміну від того, що каже російська пропаганда, ні Європа, ні Сполучені Штати ніяким чином не зацікавлені в ескалації військової протидії. І відбувається це з тієї простої причини, що тільки у військовій сфері у Путіна є те, що називається паритетом. Рівності, звичайно, немає, але паритет зберігається за рахунок того, що у обох сторін є ядерна зброя.

У цьому сенсі воювати з Росією – це катастрофа, і ніхто всерйоз не має наміру цього робити. У всіх інших сферах, крім військової, у Путіна преференцій немає – в економічній, фінансовій та медійній сфері він слабший. Тому він постійно балансує на межі війни, устрашая Захід втягугнути у військовий конфлікт.

Крім того, Кремль постійно наполягає на тому, що саме Європа і США підштовхують Україну до військового вирішення конфлікту. Але це очевидна неправда. Захід добре пам'ятає, як 25 років тому в мирному економічному та ідеологічному змаганні він легко переміг (користуючись термінологією Путіна) Радянський Союз. Півтора року тому таким же мирним методом Захід відіграв у Росії Україну. Зараз тими самими методами він відіграє Придністров'є.

Ситуація доволі проста: Захід зацікавлений у замороженні конфлікту з тим, щоб Донбас, задихавсяся під керівництвом пануючих там братков, остаточно провалився в економічному плані, і ліг ще однією гирею на шию російської економіки.

Відбувається неминучий перехід від військової істерії, якою охоплена Росія, і доблесного військового перетягування Донбасу до мирного перепхання. Платити за розбитий посуд Путін не хоче і не може, у нього просто не вистачить грошей. Тому він цю гарячу картоплю хоче запхнути за комір Порошенко.

Порошенко ж розуміє, що в найближчі 10-20 років Донбас не стане зоною стабільності та економічного зростання, де б він і його команда могли б розраховувати на підтримку. Тому український президент не поспішає брати на себе відповідальність за цю територію. І ми є свідками того: відбувається те саме чергове перепхання.

Путін досі не визнав ці дві самопроголошені республіки лише тому, що не хоче брати їх собі на горб, сумнівається, що РФ зможе цю територію потягнути. Йому набагато вигідніше зберегти її в якості особливої території в складі України, яка де-факто в значною мірою залежить від Москви, а платить за це задоволення Київ.

Таким чином, Донбас у складі України буде постійно тліючим осередком, куди можна при необхідності підлити керосинчика, щоб Порошенко життя медом не здалася. Крім того, це не гарантуватиме входження України в НАТО, куди не пускають з невирішеними територіальними проблемами.