Росія в кроці від введення воєнного стану

Коли в 1999 році я носився божевільною Кассандрою друзям і просив не голосувати за каламутного гебіста — мені відповідали: «він хоча б тверезий».

Коли в 2011 році спалював на Тріумфальній ксерокопію паспорта, стверджуючи, що державу перетворено в ксерокопію і не несе з собою нічого, крім фейків і симулякрів — наді мною сміялися.

Коли пару років тому я попереджав, що наш паршивец неодмінно розв'яже світову війну — мені заперечували: «він — ебну..й, але не настільки ж!..»

Коли ж ви зрозумієте!

У хлопця є лише один шанс запам'ятатися світу: рознести його до ебе.ям. Нічим видатним Путін не блищить, і ніколи не відзначався. Він — професійний разводчик (не розвідник, не ту букву ставите в цьому слові), шахрай, злодій, бандит і провокатор. Таких як він — маса в будь-яких країнах світу. Але тільки він досяг боягузливо-п'яному єльцинським непорозуміння вершини державного Олімпу. Оскільки плішивець накоїв масу злочинів — відхід від влади для нього смертельний. А вмирати він не збирається. Навпаки: його завдання — залишити після себе чіткий слід у пам'яті людства.

Ердоган запропонував пацану «піти на мирову». Що робить Путін у відповідь? Він вводить санкції. В суботу. Ввечері. Це — його відповідь: «Ти, сука, мене спробував опустити? Ах, так? Хер з тобою, війна — значить, війна».

Рушниця на сцені висить дуже довго, і вона повинна ось-ось вистрілить.

Путін «витягував кишки» всьому населенню Росії протягом 16 років. Тепер він став хворий мозолем для всього світу. Він взявся за «намотування кишок на кулак» у світовому масштабі.

Обама може навіть і не мріяти «спокійно і мирно піти», як нобелівський голубок. Путін йому ще влаштує веселухи.

Це я кажу вам в кінці листопада 2015 року. Знову почнете крутити пальцем біля скроні? Ну-ну...

Загалом, так. Вважаю, РФ в одному кроці від введення воєнного (надзвичайного) стану. Путіну дуже треба тут «під сурдинку» замочити всяких незгодних, зрадників і що приєдналися до них далекобійників. Ну, і ще декого по дрібниці. Красиве життя нас всіх чекає.

А рушниця все висить. І якщо вистрілить — то вже точно не на Путіна.

Саша Сотник, журналіст