Не грузинський шлях: що отримав Київ на саміті НАТО та чому членство перестало бути метою

– Допомога Україні справді збільшиться. І всі без винятку співрозмовники в Альянсі кажуть, що вона – безпрецедентна .

– Але натомість маємо проблему. В рішенні –

жодної згадки про перспективу членства. Альянс ніби й забув, що колись, в 2008 році, пообіцяв її Україні. І тут – разюча відмінність з Грузією. У грузинському рішенні, схваленому напередодні, чітко і кількаразово підкреслено – країна стане членом Альянсу.

– Одні кажуть, що Україна сама обрала шлях, відмінний від грузинського; інші кивають на Альянс, що не готовий повторювати ці слова. Але факт лишається: наразі Київ не відстоює перспективу свого членства в НАТО.

– І, нарешті, про Донбас. Тут є позитивні новини. У НАТО підтвердили: російські війська і досі є на Донбасі – і погодилися з Києвом: жодних виборів не буде до виконання Кремлем перших пунктів Мінська.

А в грудні 2014-го Київ офіційно повідомив Альянс, що відмовляється від політики позаблоковості.

Варшавський саміт став першим за нової реальності. Та, на жаль, Альянс і досі неготовий сказати хоч слово про перспективу членства. В рішенні комісії Україна-НАТО немає навіть найменшої згадки про це. Натомість там є формула часів позаблоковості – красива, але не надто корисна на практиці – про те, що "демократична Україна є ключем до євроатлантичної безпеки".

Чому так сталося?

Джерела натякають, що спротив виходить від окремих країн Альянсу. Приміром, в МЗС Німеччині ще півтора роки тому наполягали, що Київ не має порушувати питання членства.

Та не варто списувати все на європейців.

У Варшаві Альянс провів зустрічі не лише з Україною, а й з Грузією. І грузинське рішення радикально відрізняється від нашого.

Тут є все необхідне.

"В 2008 році Альянс погодився, що Грузія стане членом НАТО, а ПДЧ буде складовою цього процесу. Ми підтверджуємо всі елементи такого рішення", – йдеться, зокрема, в грузинському документі.

Є всі підстави вважати, що Україна отримала би схожі запевнення – аби лише захотіла.

Та й генсек НАТО прямо каже – Порошенко не просить Альянс про визнання перспективи членства.

"Президент підтвердив, що питання членства не на порядку денному.

Для НАТО принципово важливо, що кожна країна сама повинна вирішувати питання про механізми своєї безпеки, у тому числі про членство в НАТО. І Україна сама повинна буде ухвалити рішення", – відповів Єнс Столтенберг на питання про те, чи діє Бухарестське рішення НАТО щодо України.

Та чи означає така політика, що Альянс "поставив хрест" на Україні?

Точно ні.

Більше того – хоча публічно ми уникаємо слова "членство", насправді рухаємось до нього. І, що важливо, цей рух нині активніший, ніж будь-коли. Адже вступ до Альянсу – це не лише і не стільки політичне рішення. Перш за все йдеться про реформи сектора безпеки та оборони.

В цьому питанні можна говорити про справжню перемогу України на Варшавському саміті НАТО.

Ще ніколи Альянс не надавав такого масштабного пакету допомоги країні, яка не вступила і юридично навіть не вступає до нього.

Та затвердити масштабну допомогу було потрібно саме у Варшаві – урочисто, в присутності 29 глав держав та урядів.

8 трастових фондів, 40 напрямків взаємодії, новий механізм координації допомоги від НАТО та країн-членів, безпосередня робота радників з Альянсу в Генштабі, в Міноборони та в інших відомствах, спільна розробка і проведення реформ, яке гарантувало би, що ті відбуваються за стандартами Альянсу – це лише короткий перелік тез масштабного документу обсягом у 13 сторінок.

"Комплексний пакет допомоги передбачає стільки підтримки, скільки Україна зможе ефективно використати для реформування сектора оборони і безпеки", – заявив Порошенко на брифінгу перед завершенням саміту.

Ще одне важливе рішення Варшавського саміту – згода НАТО долучити Україну до "елітного" формату взаємодії. Йдеться про так звану Програму розширених можливостей в рамках Ініціативи взаємосумісності партнерів.

Ще один напрямок, де можна говорити про перемогу України – російський.

В заключній заяві є всі моменти, на яких наполягав Київ. Це і підтвердження того, що на Донбасі є російські війська, і запевнення про те, що анексія Криму ніколи не буде визнана.

Вибори на Донбасі не мають відбутися до виконання "безпекових" вимог Мінська.

Для України це – ключове питання, адже ця "дрібниця" не прописана в мінських угодах напряму, що дозволяло Кремлю вимагати проведення виборів якнайшвидше. Київ натомість доводив, що проводити вибори під дулом автоматів – неприпустимо.

Відтепер Альянс, до якого, нагадаємо, входять Німеччина та Франція, офіційно підтримує українську позицію.

У Варшаві країни-члени НАТО домовилися про "єдину політику стримування Росії". У чотирьох східних державах-членах Альянсу, тобто на кордонах РФ – в Литві, Латвії, Естонії та в Польщі – буде розміщено 4 бригади по 1000 військовослужбовців у кожній. І це не тимчасове розміщення – вони лишатимуться на кордонах РФ стільки, скільки потрібно, зазначили в Альянсі.

Буде створена нова бригада в Румунії, а в Польщі кількість солдат інших країн-членів НАТО сягне 10 тисяч осіб.

Україна лишається в фокусі уваги світової спільноти.