Чому я навчилася у голландських мам!

Головна ідея тут дуже проста: діти не змінюють життя, вони його доповнюють.

Голландські діти за останнім звітом UNICEF офіційно визнані найщасливішими в світі. Значну частину цього самого щастя.., інформує Ukr.Media.

Зізнаюся, заголовок злегка бреше - досконалий вид дієслова в цій фразі для мене все ще не доречний.

Я не навчилася, я продовжую вчитися, бо... одна справа розуміти, і зовсім інша - дійсно відкинути все лушпиння і навчитися правильно розставляти життєві пріоритети.

Голландські діти за останнім звітом UNICEF офіційно визнані найщасливішими в світі.

Значна частина цього самого щастя пов'язана не лише з відсутністю "домашки" в молодшій школі або можливістю грати скільки душі завгодно, але і з загальною здоровою атмосферою в родині, яку створюють і підтримують батьки, в першу чергу—мами.

Так чого ж можна в них повчитися?

Не жертвувати, не ускладнювати

Головна ідея тут дуже проста: діти не змінюють життя, вони його доповнюють.

Голландські мами не відмовляються від свого особистого життя?...вони продовжують працювати, зустрічатися з друзями, знаходять час для своїх інтересів і взагалі роблять все, щоб поява дитини (і двох, і трьох) не перетворила сім'ю в нескінченно страждаючий і виснажений організм, що розгорнувся навколо ревучої "грудки щастя".

Нам це зрозуміти і прийняти складно. У нашій культурі жінка зобов'язана жертвувати... або кар'єрою заради сім'ї, або сім'єю заради кар'єри.

Ще можна, наприклад, жертвувати своєю молодістю і красою, щоб потім обов'язково повідомити про це підрослій дитині і назавжди поселити в ньому почуття провини і боргу, які будуть гарантом безбідної старості змучених батьків.

Голландські мами, навпаки, намагаються зробити все, щоб їх життя було повним і збалансованим, без всяких там жертвоприношень.

  • Замість нескінченно виснажливого прибирання — пральна машина, посудомийка, робот-пилосос.
  • Замість незліченних годин на кухні —заздалегідь нарізані, замариновані, запаковані по порціях продукти з супермаркету, які перетворюються в повноцінну вечерю всього через 20-30 хвилин.
  • Замість безглуздих кіл з коляскою по скверу —спільна прогулянка "по справах" або поїздка на велосипеді.
  • Замість брудних пісочниць у дворах —великі і цікаві ігрові майданчики в парках або дитячі кафе, де можна заодно зустрітися з друзями.
  • Замість трьох років декрету —гарний садок, куди приймають малюків вже в 3-4 місяці.
  • І, нарешті, замість "я ж мати" —"ми сім'я", тому що голландські тата зовсім не вважають роботу по дому або догляд за дітьми якоюсь особливою подією.

Не відчувати почуття провини

Цей пункт безпосередньо пов'язаний з попереднім.

Якщо ні сім'я, ні суспільство не потребує жертвоприношень, не навішує на тебе ярлика "погана мати" за те, що ти перестала годувати грудьми або вивела дитину на вулицю без шапки— приводів для самобичування стає набагато менше.

Голландське суспільство говорить тобі чітко і ясно: “одягніть кисневу маску спочатку на себе, потім— на дитину".

Знервована, змучена, депресивна мама—це не те, що потрібно дитині для щастя.

Тут поважають твоє особисте життя і не лізуть з непроханими радами.

Навіть дитячі лікарі завжди намагаються давати рекомендації в дуже делікатній формі (а не в стилі наших педіатрів: “Ви масажик робите? Ні? А треба б..." і головою так кач-кач, мовляв, що ж ти сама-дура не здогадалася).

А все тому що голландці знають: burnout (вигоряння)?—це не вигадка і це не тільки про роботу (яку можна змінити, якщо вже припекло), але і материнство (яке не скасувати).

Для того щоб бути хорошою мамою—потрібен емоційний ресурс, добути який з почуття провини абсолютно неможливо.

Не страждати речизмом

Ви знаєте, що в Амстердамі немає жодного дитячого "молу" а-ля Дитячий світ або MotherCare?

Немає спеціальних дитячих відділів ТЦ, де все обвішано рожево-блакитними рюшами, немає ніяких японських супер-м'яких підгузників (у кращому випадку —Pampers, а то і взагалі незрозуміло-що під брендом супермаркету), немає гіпоалергенних серветок, екстра-ніжних шампунів, спеціальних "дитячих" рідин для миття посуду (не повірите —навіть косметики johnson's baby немає), ні шаленої різноманітності одноразових пелюшок, сосок, ложечок, пляшечок, а дитячі пюре всього 2-3 видів.

Як вони живуть взагалі?

Виявляється, все просто.

По-перше, дитині нафіг не потрібні японські підгузки та екстра-ніжні шампуні? —вони потрібні мамі, щоб заглушити її почуття провини (Я даю дитині найкраще, я не погана мати!);

по-друге, гендерно-пофарбований одяг і рюші дитині теж не потрібні і т. д.

по-третє, для практичних голландців здається повним безглуздям —дітей можна одягати в звичайні зручні футболки, штани, куртки, піжами —все це можна купити в звичайних "дорослих" магазинах (Zara, H&M, C&Aдям витрачати кошти на те, з чого дитина виросте через 2-3 місяці —тому тут розвинена культура second-hand і "спільне використання" (наприклад, є т. зв. speelothek'і —ігрові зали, де можна взяти на час будь-які іграшки —як книги в бібліотеці).

Тут працює просте рівняння: Чим менше часу і енергії ми витрачаємо на пошук і купівлю речей —тим більше часу і енергії у нас залишається на щось дійсно важливе.

Підтримувати природний хід речей

Для голландських мам вагітність —не хвороба.

Якщо все йде без проблем —вони продовжують їздити на велосипедах (так-так!), займатися спортом і ходити на роботу до самих останніх тижнів.

Вони народжують без анестезії та стимуляторів і відправляються додому з немовлям вже на наступний день —там їх чекатиме медсестра готова допомогти з облаштуванням нового побуту.

Приблизно 30% голландських жінок, в принципі, воліє домашні пологи (що для мене, втім, все ще пахне безумством).

Голландським дітям дозволено грати весь вільний час (тому що саме через гру дитина пізнає світ) у будь-яку погоду і в будь-якому місці —вдома, на вулиці, в школі, в ресторані.

Їм не забороняють бруднитися, мокнути і їсти пісок.

Їх спокійно відводять в садок з соплями і температурою 38, якщо дитина "не виглядає хворою" —так, швидше за все вона заразить там всіх своїх друзів, але голландці знають, що саме так "прокачується" дитячий імунітет, а значить, це корисно.

Голландські лікарі лікують будь-яку дитячу застуду парацетамолом і судинозвужувальними краплями, вони не "прописують" жорстке взуття, як тільки дитина почала ходити і вважають, що "лікувальний масажик" це шарлатанство —замість цього вам порадять хорошого фізіотерапевта, який покаже як навчити дитину сідати, повзати або ходити через гру і прості, веселі вправи.

З початку прийняти цю патологічну "природність" складно. Хочеться залікувати, закутати, завантажити дитину розвиваючими програмами.

Але якщо зробити глибокий вдих і озирнутися навколо, все стає на свої місця — адже маючи вибір між "природним середовищем" і "парників" кожен з нас в здоровому глузді вибере перше.

Приймати дитину такою, якою вона є

Ось тут здається все простіше простого. Адже всі ми любимо своїх дітей, так? Так, любимо.

Але любити і приймати —зовсім не одне і те ж. У кожного з нас є завищені і невиправдані очікування про те, якою повинна вирости наша дитина.

Останнім часом, наприклад, у нас стало модно говорити про дитину, як про "головний проекті в житті" одночасно підкреслюючи самою цією фразою і колосальним об'ємом зусиль, що мати повинна вкласти у виховання нової людини; і наявність у суспільстві явних показників, за якими "проект" можна буде вважати успішним; і зневага до всього іншого, з дитиною не пов'язана (в першу чергу, звичайно, до роботи).

Але, вибачте, ні, дитина —не проект, вона не повинна виконувати наші KPI, контрибьютиті у що-то там або приносити якийсь профіт.

Ми підміняємо поняття "турбота" і "виконання цілей", ми вважаємо за краще навчити, а не показати як вчитися, ми все ще вважаємо, що "червоний диплом" вища освіта гарантує дитині щасливе майбутнє (нехай навіть наш власний диплом приносить менше користі ніж туалетний папір).

Наші завищені очікування мучать і нас, і наших дітей і в кінці-кінців ми знаходимо себе у комп'ютера в 2 години ночі, пишуть за дитину який-небудь реферат "властивості води", тому, що потенційна "трійка за півріччя" не вкладається в нашу картину світу.

Звичайно, безглуздо було б стверджувати, що голландські мами не мають жодних завищених очікувань щодо їх бездоганно білявих скарбів —звичайно мають.

Але вони набагато менше заморочені на досягненнях і оцінках, вони знають, що кожна дитина розвивається у своєму власному темпі і заслуговує похвали —no matter what.

Вони приймають не тільки своїх, але і чужих дітей такими, які вони є, і якщо ваша дитина в чомусь "особлива" —ви ніколи не побачите в очах голландської мами страх або жалість.

"Яка чудова!" —скаже вона і подивиться на вас з самою щирою і доброю посмішкою.

За два роки в Амстердамі я ні разу не бачила, щоб голландські мами кричали на своїх дітей, щоб вони зупиняли їх на кожному кроці або привселюдно погрожували якимось покаранням, щоб вони винувато вибачалися перед оточуючими за дитячий плач або витівку.

Голландські мами знають, що дитина, з самого свого першого дня —унікальна особистість, яку потрібно просто допомогти проявити собі, полюбити себе та усвідомити себе в цьому світі.

Якщо раптом у процесі вам захотілося заперечити: "Але в них же там можливості, соціальні гарантії і взагалі інший рівень життя!" —Так, все вірно.

Але ніщо з цього не з'являється в суспільстві саме по собі.

У суспільства має бути чітко сформульований запит і бажання цей запит відстоювати.

Але поки ми продовжуємо приносити жертви і заспокоювати себе японськими підгузками —ніяких нових можливостей ми ніколи не отримаємо.

Підписуйтесь на новини UkrMedia в Telegram
Схожі
Останні новини
Популярні
Зараз читають