Як і коли можна навчити дитину бути самостійною?

Кожна дитина індивідуальна і розвивається по-різному. Хтось вже у два роки освоїв навички самообслуговування, а комусь і у чотири потрібно, щоб погодували з ложечки. Але самостійність полягає не тільки в здатності подбати про себе, вона важлива і в процесі прийняття рішень, і подальшому сприйнятті малюком себе й своєї ролі в цьому світі, інформує Ukr.Media.

Сьогодні ми зібрали для вас кілька важливих порад, які допоможуть сформувати у підростаючого чоловічка почуття самодостатності.

Чому не виходить?

Батьки дуже часто звертаються до психологів, скаржачись на те, що дитина відмовляється прибирати за собою, постійно потребує допомоги, не може зробити нічого сама, якщо не контролювати процес. І в більшості випадків виявляється, що проблема криється зовсім не в дитині, а в дорослих і атмосфері, що панує в сім'ї.

Ось фактори, які заважають дитині проявити свою позицію:

• Гіперопіка. У цьому випадку немає ніякої необхідності бути самостійним, адже дорослі все вирішать самі: куди піти, з ким дружити, яку іграшку купити, що надіти.

У підсумку — маленька людина пливе за течією, абсолютно не турбуючись ні про що в житті, адже завжди є група підтримки, на яку можна розраховувати.

• Авторитаризм. Коли в будинку все робиться виключно за чиєюсь одноосібною волею та розпорядженнями, а свобода слова і вибору геть відсутні, то паростку самодостатності проклюнутися тут нереально.
• Неузгодженість і хаотичність. Коли у мами і тата немає чіткої лінії виховання, і коли їх поведінка стосовно дитини в конкретних ситуаціях є кардинально протилежною, малюк вибере те, що йому подобається, а не те, що правильно.

Сам собі господар

Щоб не ремствувати в найближчому майбутньому на недолугість дитини і не звертатися за допомогою до психолога, необхідно, в першу чергу, переглянути власну поведінку і стиль виховання. А після окреслити для себе правила, які стануть вашим гідом в процесі становлення особистості малюка. А ми дамо кілька корисних порад, як правильно поступати:

• Не заважати, але направляти. Почнемо з найменшого. Коли дитина тільки починає знайомство з світом, і відповідально заявляє «я — сама», дайте її зробити те, що вона хоче. Звичайно, якщо це не загрожує безпеці. Навіть якщо вам це буде зробити простіше/швидше/зручніше — не заважайте. Малюк повинен вчитися.
• Помилятися — нормально. Помилки — невід'ємна частина життя, і завдання дорослих у будь-якому віці дитини вміти пояснити це і прийняти самим. Кожен батько хоче вберегти свою кровинку від неправильних дій, але вони і є частиною досвіду, навчання та пізнання.

Не сваріть за розбиту чашку, поясніть, як треба її нести/брати в наступний раз, і нагадайте про обережність.

• Дайте свободу. В одязі, їжі, навколишньому оточенню. Звичайно ж, вона теж повинна обмежуватися певними правилами, адже повна свобода = вседозволеність.

Але якщо ваш син хоче піти на прогулянку в капелюсі пірата — чому б і ні? Запитаєте, що б із запропонованих декількох страв ваша дочка хотіла б з'їсти на обід, замість обов'язкового супу?

Всі ці ситуації цілком можуть супроводжуватися бесідами про правильне харчування і користь продуктів, про стиль, поєднання речей і їх доречність в тій чи іншій ситуації.

• Окресліть коло обов'язків. Вони повинні бути навіть у наймолодшого члена сім'ї. Адже це не тільки допомагає бути самостійним, а й підтримує малюка упевненість у власній значущості.

Покажіть або поясніть, як сервірувати стіл до сніданку, підмітати, складати речі у валізу для поїздки, завантажувати речі у пральну машину, переодягатися після школи і розігрівати собі їжу. І вже через декілька разів він зможе робити все це без сторонньої допомоги.

• Навчіть розв'язувати проблеми самостійно. Часто батьки, дізнавшись про проблему, стрімголов кидаються її вирішувати. Хоча в багатьох випадках, вирішити її може і сама дитина, якій всього лише потрібна порада чи підтримка. Якщо це рядова ситуація, запитайте, які ідеї на цей рахунок є у неї. Уважно вислухайте всі варіанти, запропонуйте, якщо потрібно, свої, і спробуйте разом знайти рішення.

Ну і найголовніше — не забувайте хвалити за будь-які спроби «я — сама». Адже нічого так не додає впевненості в собі і мотивації, як схвалення батьків. Любіть своїх дітей!