Як весело й без стресу привчити дитину до порядку: ігри, пісні та творчі методи

Деякі психологи висловлюють думку, що надмірно суворі вимоги до постійного ідеального порядку можуть обмежувати спонтанність дослідницької діяльності дитини та її творчі здібності. Вони припускають, що дітям, особливо на ранніх етапах розвитку, може бути потрібен простір для вільної гри, де тимчасовий "творчий безлад" є природним етапом, який вони вчаться впорядковувати поступово, з віком.

Наша реальність

Ця теорія всім гарна, але вона абсолютно не підходить для наших невеликих квартир. У них немає окремої ігрової, де можна було б творити, тобто розкидати іграшки до нескінченності. Але зате є тато, мама, а може, ще й бабуся з дідусем, яким теж необхідний особистий простір. Вихід один — поступово, всім разом привчати юного творця до порядку.

• Не сварячись і не кричачи.
• Не змушуючи прибирати іграшки насильно.
• Уникайте надмірного заохочення прибирання лише матеріальними винагородами, такими як цукерки, походи до цирку чи купівля нових іграшок. Адже ми прагнемо виховати внутрішню мотивацію та відповідальність, а не бажання отримати щось "за послугу", що може згодом трансформуватися у запитання: "Я приберусь, а що мені за це буде?".

Коли потрібно починати привчання до порядку? Деякі вважають, що чим раніше, тим краще, наприклад у 2-3 роки. Хтось — що пізніше, у 4-5 років. Але в будь-якому випадку буде чудово, якщо прибирання іграшок перетвориться на ритуал перед сном, перед прогулянкою, після занять.

Починайте завжди самі, пропонуючи дитині допомогти вам. І не ображайтеся, якщо вона спочатку буде відмовлятися. Адже малюк ще не знає, що прибирати іграшки насправді чудово і весело...

Ігри зі змістом

Чудовий тато або чарівна мама можуть перетворити цей нудний і сумний процес на цікаву і захопливу гру. Наприклад, у...

• "Магазин". Котимо по кімнаті коробку і в неї, як у візок, складаємо "покупки". Завдання гравців — наповнити коробку-візок доверху.
• "Двірника". Іграшки перетворюються на сніг або опале листя, і маленький двірник прибирає їх лопатою або мітлою.
• "Прибиральника". Ним може бути улюблена іграшка — ведмедик або лялька. Її ручками/лапками дуже зручно і весело захоплювати різні предмети і кидати їх у контейнер.
• "Снігоприбиральну машину". Необхідний реквізит — ця сама машина. Якщо її немає, підійде трактор, екскаватор... Машина їде по кімнаті, згрібає іграшки, а потім відвозить "сніг" у коробку.
• "Збір ягід (грибів і квітів...)". Беремо з собою кошики і вирушаємо в "ліс". В один кошик складаємо "ягоди" — дрібні деталі конструктора. В інший "гриби" — машинки.
• "Хто швидше". Дві команди (команда мами і команда сина або доньки) наввипередки збирають іграшки в різні коробки. А можна позмагатися в влучності — хто попадає в ящик з певної відстані.
• "Контролера". Ним може бути абсолютно будь-яка іграшка — лялька, паровоз, дракон... Дитина збирає іграшки, а "контролер" маминим голосом хвалить, підбадьорює, оцінює якість прибирання.
• "Вікторину". Ведучий (дорослий) дає завдання: зібрати п'ять іграшок. Потім — кинути в коробку три зелені іграшки. Далі — всіх звіряток. Або тільки дерев'яні іграшки. І так, поки все не буде зібрано. Паралельно можна розповідати про кожну іграшку цікаві факти.

Недоліки методу. Дитина не завжди готова включитися в ігровий процес, а у мами не завжди є сили і час для його організації.

З піснею веселіше

Можна прибирати іграшки під улюблену музику, а можна — наспівуючи ось таку пісеньку:

Ми іграшки прибираєм, Раз, два, три.
По місцях їх розставляєм.
Раз іграшка, Два іграшка, Три іграшка.

Недоліки методу. Якщо дитина надмірно збуджена, пісня не допоможе.

Всі по домівках

У кожної іграшки є свій будиночок. У машинок — це гараж, у ляльок — терем-теремок, у конструктора — завод...

Беремо кілька різних коробок, підписуємо, розфарбовуємо, наклеюємо зверху відповідні картинки — одна коробка буде "гаражем", інша — "теремком", третя — "заводом". Тепер завдання дитини — "розвезти" іграшки по домівках.

Недоліки методу. Цей спосіб вимагає великої попередньої роботи.

Жадібний ящик

Один з контейнерів для іграшок можна обклеїти папером і намалювати на ньому пику з розкритим ротом — це буде "жадібний ящик". У нього після першого, другого або десятого попередження (на скільки у мами вистачить терпіння) потрапляють всі незібрані іграшки. Ящик забирає їх на кілька днів (тиждень, місяць — як домовитесь) і віддає назад тільки за умови, що малюк надалі обіцяє прибирати їх на місце.

Від неакуратної дитини іграшки можуть просто "піти" (наприклад, на балкон або горище) і повернутися тільки тоді, коли побачать, що "господар" виправився.

Недоліки методу. По суті, це привчання дитини до порядку через страх втрати. І реакція малюка може бути непередбачуваною — від сліз до байдужості і навіть апатії: "А! Забирайте". До того ж все забрати жадібний ящик все одно не зможе. Є ж кухонне начиння, наприклад: ложки, кришки, миски, з якими теж можна грати (і які теж можна розсипати).