Як "карати" дитину? Що не варто робити і що справді працює

Ой, оце слово "покарання", від нього одразу хочеться згорнутися в клубочок та сховатися під ковдрою — мені, наприклад, хочеться. Я, як доросла людина, яка просто прочитала заголовок, вже відчуваю холод по спині.

Річ у тім, що наші діти не є роботами з інструкцією "роби так, як я кажу", вони живі та емоційні. Так, іноді вони дуже гарно вміють дратувати, але це зовсім не означає, що нам треба бігти за ременем.

Спочатку хочу розповісти те, чого точно не варто робити.

Бити не можна ніколи

Не "трішки", не "щоб запам'ятав" і не "мене так виховували". Фізичне покарання не є вихованням, адже це демонстрація сили замість слів, і, на жаль, часто стає повторенням родинного сценарію.

Не використовуйте любов як монету

Фрази на кшталт "я більше не люблю тебе" або "ти мене розчарував" можуть залишити глибокий слід. Дитина має знати, що ви завжди її любите, навіть коли вона помиляється. Критикуйте вчинок, а не особистість.

Їжа не є нагородою чи карою

Позбавляти піци, мабуть, краще не треба, бо це може закласти нездорові стосунки з їжею на роки вперед. Якщо хочете позбавити чогось, то оберіть гаджети, іграшки чи додатковий час перед сном — повірте, це працює краще.

А тепер те, що справді працює.

Не карайте на емоціях

Якщо ви вже кипите, то зупиніться. Пройдіть кілька кіл квартирою, випийте води або подивіться на кота, а потім розберіться в ситуації. Можливо, ваш малюк не розбив вазу навмисно, а просто вчився балансувати м'ячем, як мій син, коли ми втратили улюблену кружку з Туреччини. Дайте собі час, а дитині шанс пояснити свій вчинок. Бо, хто зна, може, саме зараз вона збирається сказати щось, що змінить ваше уявлення про всю ситуацію.

Будьте послідовні

Якщо сьогодні кричати не можна, а завтра це вже просто емоції, то дитина заплутається. Для неї світ має бути передбачуваним, тож визначте свої червоні лінії та тримайтеся їх. Робіть це навіть тоді, коли ви втомлені, коли хочеться просто закрити очі й сказати: "Ну й роби, що хочеш!".

Пояснюйте, а не кричіть

Перед тим як поставити в куток, скажіть, що вам не подобається, коли він вдарив сестру, бо це боляче. Поясніть, що коли ти сердитий, то можна сказати "я злий", а не битися. Дитина не телепат, вона вчиться через ваші слова.

Наслідки замість покарання

Краще не казати "ти тепер не побачиш мультики", а пояснити, що він розлив сік на планшет, тепер гаджет не працює, тож мультики сьогодні скасовуються. Так дитина бачить причинно-наслідковий зв'язок, а не просто факт покарання за щось.

Не знімайте відповідальність

Фраза "він же маленький" зручна, але небезпечна. Так, дитина не завжди розуміє наслідки, але вона має навчитися, що її вчинки мають значення. Навіть трирічка може сказати "вибач" або допомогти прибрати.

Справжнє виховання не про те, як змусити дитину боятися. Воно про те, як допомогти їй зрозуміти світ, себе та інших через розмову, приклад і довіру.

Якщо ви сумніваєтеся, то просто запитайте себе, чи хотіли б ви, щоб із вами так поводилися в дитинстві. Ймовірно, відповідь вам уже все скаже, бо хто з нас не хотів бути зрозумілим, а не покараним?