Народне свято «День катиша» 5 березня 2018 року

Народне свято «Лев Катанский» відзначається 20 лютого за старим стилем (5 березня - невисокосний рік).

В церковному календарі це день вшанування пам'яті преподобного Лева Катанского, єпископа.

Інші назви свята: «Катальщіков», «День катиша», «Катиш», «Катання з гір», «Маніяк».

Катишем день був прозваний тому, що 20 лютого всі старалися скотитися з гірки сніжної.

Лев Катанский жив у Катане на Сицилії у восьмому столітті. Прославився добротою і милосердям відносно бідних та безпритульних. За доброту і тверду віру Господь нагородив Лева даром чудотворення і цілительства. Шанується в лику святителів. Пам'ять відбувається в Православній церкві 20 лютого за старим стилем), в Католицькій — 20 лютого за новим стилем. День пам'яті Лева Катанского дуже швидко перетворився в день Катиша. Пояснення такій назві знайшлося просте: дітвора і молодь намагаються в цей день накататися на санках про запас, щоб задоволення вистачило до наступної зими. Влаштовують змагання. Намагаються проїхатися на санках як можна далі. Вважається, хто далі проїде, у того й щастя буде довгим.

За традицією, щоб рік був урожайним, на Лева Катанского брали у коваля гарячі жарини і висипали їх на край поля. В момент торкання ними землі просили удачі для землероба і гарної погоди для зерна.

Вугілля символізує вогонь. У народі вірили, що він створює союз між землею і знаряддями праці, зігріває майбутній урожай, наповнює грунт родючістю.

В цей день не можна було дивитися на небо. Говорили, що це погана прикмета: хто побачить падаючу зірку, того чекає швидка смерть, або втрата когось із рідних. До речі, таку зірку називали... маніяком.

Падіння зірок вважали лиховісним знаменням, від нього відговорювалися словами: «Амінь! Рассипся!». В деяких місцях падаючі зірки шанувалися за духів, відвідують жінок у відсутність чоловіків.

Були й інші недобрі прикмети для цього дня. Наприклад, така: якщо хтось захворіє цього дня, то довго не одужає, чи помре. Хворого клали на ніч під мишки по шматку хліба, а ранком дивилися: якщо хліб засох, то людині не судилося видужати.