Дмитро Тимчук: Скоро дізнаємося, чи готовий Путін до нової світової війни

Кореспондент зустрівся з Дмитром Тимчуком в Маріїнському парку. Незабаром після початку розмови, нашого співрозмовника впізнів молодий хлопець: підійшов, потиснув руку і гаряче подякував за роботу. За час російський агресії в Україні Тимчук став найбільш цитованим військовим експертом країни.

Координатор "Інформаційного опору" стримано оптимістичний- за його словами, після відсікання окремих сепаратистських угруповань від російського постачання, їх розгром може бути питанням кількох днів. Безумовно, якщо Володимир Путін зважиться на пряме вторгнення, конфлікт набуде зовсім інші масштаби, а поки ж сам російський правитель, на думку Тимчука, багато в чому став заручником реваншистських настроїв своїх підданих.

Ви розгадали для себе сенс російської операції з "гуманітарним конвоєм"?

В першу чергу, ця операція спрямована на російське суспільство- для зміцнення образу Путіна як правителя-"миротворця". По-друге, вона спрямована на жителів Донбасу, які до цих пір симпатизують сепаратистам: показати їм, що Путін простягає руку допомоги жителям Сходу, потерпілим від "київської хунти".

Київ потрапив у двозначне становище, якщо дивитися на ситуацію з боку. Адже ми не констатували стану війни з РФ, і на цій політичній бомбі ми як раз і підриваємося. Україні пропонують допомогу, а Україна нібито з незрозумілих причин відмовляється- і ця відмова російська пропаганда потім буде використовувати в якості ще одного доказу "геноциду в Донбасі". Але Київ зробив все правильно: будь-яка допомога- тільки під контролем міжнародного товариства, тільки без військового супроводу і т.д.

Україна закрила ряд пунктів пропуску на кордоні, і за міжнародними правилами, Росія повинна була б закрити їх і зі свого боку. Якщо ж конвой пройде через закриті Україною пункти, підконтрольні бойовикам, це буде означати, що РФ де-факто визнає суверенітет ЛНР і ДНР. Якщо ж конвой буде супроводжуватися російськими військовими, то тоді взагалі все гранично ясно- це відкрите вторгнення.

Яка ділянка кордону з РФ не контролюється Україною?

Говорять про 60 кілометрів, але, за нашими даними, це більше ста кілометрів, зокрема, після виведення наших підрозділів з "котла". У нас говорять про "вогневий контроль" кордону, такий термін, до речі, це наше ноу-хау, але для цього потрібна чітка система отримання розвідданих та їх застосування: в онлайні отримувати відомості про координати та склад колони і в лічені хвилини реагувати силами артилерії або авіації. У нас такої системи немає. У нас немає космічної розвідки як такої. Американці надають свої дані космічної розвідки через кілька днів, їх можна потім використовувати тільки для підтвердження якихось наших стратегічних спостережень. Наші безпілотники теж у початковому варіанті- є цивільні апарати, які кустарним способом пристосували під військові потреби.

Тобто ми ніяк не можемо бомбити численні колони військ РФ при переході ними кордону?

Наші аеродроми знаходяться досить далеко від кордону. Командування не може щоразу реагувати на будь-яке повідомлення в соцмережах про те, що через якийсь пропускний пункт заїхала колона "Градів". Ці повідомлення потрібно як мінімум перевірити, після хтось повинен взяти на себе відповідальність і дати команду на виліт авіації. Навіть у стислому режимі для цього може знадобитися кілька годин, а колоні цього часу більш ніж достатньо, щоб пройти кордон і розчинитися незрозуміло де. По-друге, ми бачимо, як активно терористи застосовують засоби ППО, що несе велику загрозу для льотчиків. І ми не можемо застосовувати авіацію так активно, як хотілося б.

Спасибі санкціям

Яка загальна чисельність терористів в Донбасі?

Наші держструктури і західні аналітики говорять про 15 тисяч осіб, за нашими оцінками- близько 12 тисяч. Небезпека в іншому- раніше ми говорили про 10 тисяч, але вони контролювали набагато більші за площею території. Зараз же "щільність" терористів на квадратний кілометр зросла. Це свідчить про те, що Росія задіє всі можливі ресурси. Знову з'явилися в Донбасі військовослужбовці РФ, найманці не тільки з числа колишніх спецназівців, але й колишні правоохоронці.

Яку частку в незаконних формуваннях займають "гості" з Росії?

Раніше ми говорили про те, що 30%- росіяни, решта- наші співгромадяни, зараз кількість "наших" зменшується, і співвідношення 50 на 50.

Цих 12-15 тисяч бойовиків достатньо для того, щоб вони змогли утримувати, що залишилися під їх контролем території?

Перш за все: вони не контролюють території, вони контролюють окремі населені пункти. Успіх будь-якої стратегії лежить в концентрації сил і засобів. Вони зараз переганяють ресурси на стратегічно важливі ділянки, перш за все, це Шахтарськ, Торез, Сніжне, Червоний Промінь. Через них проходить траса, яка залишається останньою пуповиною, що зв'язує ДНР з "матінкою"-Росією. Якщо цю пуповину сили АТО переріжуть, то питання існування ДНР- це питання днів.

Звичайно, ідеальний варіант- взагалі припинити поставки з Росії, але це не виглядає реальним завданням. Можна спробувати повторити подвиг трьох бригад спецназу, які вузькою смугою спробували зайняти прикордонну зону, але ми пам'ятаємо, чим це закінчилося. Слава богу, ми не Росія, у нас загибель військовослужбовців вкрай гостро сприймається суспільством. Про неможливість "вогневого контролю" я вже говорив раніше- бо поки припинення поставок не виглядає реальним завданням.

Однак якщо її не вирішити, то АТО може тривати довго. У нас тоді залишиться один шлях: провести масштабну загальну мобілізацію, кинути всіх на Донбас і, не рахуючись з втратами, задавити числом.

Як ви оцінюєте рівень підготовки і озброєння бойовиків?

При всій допомозі Росії, у них катастрофічна нестача ресурсів.

Чого саме: патронів, палива?

Насамперед, мізків. Спочатку в Донбасі розраховували на кримський сценарій: українська армія взагалі не рухається, все в замішанні, раз-два- і захоплені землі. На опір ніхто не розраховував.

Зараз якась група маргіналів, нехай і досить численна, утримує певні території, Росія поки що має можливість їх підтримувати. Але для того, щоб врятувати ДНР і ЛНР, Путіну обов'язково доведеться здійснити відкрите військове вторгнення. Путін, схоже, не готовий на цю авантюру, за що ми повинні сильно подякувати міжнародне співтовариство.

Стратегічний перелом в АТО стався з введенням секторальних санкцій. Справа не в тому, що вони завдадуть зараз катастрофічного удару по російській економіці. Але Путін отримав чіткий сигнал: Європа готова відстоювати Україну, а за економічними санкціями можуть послідувати і військові кроки. А це вже зовсім інша картина: це світова війна. Готовий до неї Путін чи ні, ми дізнаємося найближчим часом.

Діалог не допоможе

Все ж, наскільки ймовірно пряме вторгнення?

Я не можу про це судити. Для того щоб прогнозувати, треба розуміти логіку процесів, а у випадку з Путіним зрозуміти його логіку неможливо. Ми, звичайно, любимо обзивати Путіна нехорошими словами, але насправді він добре віддає собі звіт в своїх діях. Його політика будується на амбіції російського суспільства. Тут варто провести повну аналогію з нацистською Німеччиною- у неї після Першої світової був Версальський мир, сеанс національного приниження, яке дуже важко пережилося суспільством. Для росіян таким приниженням став розвал СРСР, і подальше зубожіння, падіння моральних засад суспільства, престижу у світі і т.д. А після цього приходить до влади диктатор, який говорить: є можливість реваншу! Але не в плані досягнення економічних успіхів і розвитку високих технологій, а в більш простих і зрозумілих масам речі: зміцнення військової могутності, завоювання нових земель і т.д.

Виходячи з особистого досвіду спілкування з європейськими політиками, я можу судити, що вони досі вважають Росію "стороною діалогу". З цією стороною виникли якісь непорозуміння, конфліктна ситуація, яку треба вирішувати за столом переговорів- вони дивляться на ситуацію очима європейців. Я у відповідь вказую, що на ситуацію треба дивитися очима азіатів, якими зараз постають росіяни- діалог тут не допоможе, вони налаштовані на війну, вони хочуть війни як реваншу, "русского мира" як реалізації своїх амбіцій.

Путін не такий ідіот, щоб не розуміти, наскільки світ близький до світової війни. Але будь-який його крок назад призведе до різкого падіння його популярності.

А російські ЗМІ не зможуть переконати своїх громадян у тому, що відступ Путіна в українському питанні- ще один, воістину геніальний крок президента РФ?

Немає. Якщо Путін зараз відступить, він залишиться президентом Росії, але він вже ніколи не стане імператором нової Російської імперії.

Новий Сталінград

Давайте повернемося до терористів. Як ви оціните військові вміння рядових бойовиків і їх командирів?

Не тільки українська армія вчиться, але і бойовики, на жаль, теж. Хоча вони не створюють якихось шедеврів військового мистецтва. Скоріше, вони проходять обкатку на тактичному рівні. Серйозних операцій з нестандартними підходами ми не бачимо, зростає індивідуальне мистецтво бойовиків, але полководцями їх командири так і не стали.

Лідери бойовиків самостійні в прийнятті військових рішень, або мозкові центри знаходяться в Москві?

У квітні, коли в Донбасі масово захоплювали адмінбудівлі, кістяком прийняття рішень і координуючим центром були військовослужбовці Головного розвідувального управління (ГРУ). Вони безпосередньо не перебували на території бойових дій. Потім до кінця травня- початку червня ця координація припинилася. Вони вивели з України основну частину ГРУшников (потім їх частково повернули назад на початку липня), але вже йде різнобій у діях. Єдиного центру прийняття рішень, на відміну від весни, вже немає. У Кремлі, судячи з усього, вирішили не працювати в рамках єдиної операції, а просто підтримувати напруженість, з тим щоб перетворити Донбас в зону перманентного конфлікту, отримати Абхазію чи Придністров'я.

Якщо б Путін одночасно проводив операцію в Криму та на Донбасі (а він не ризикнув, боячись опору в першу чергу українських ВМС, і нагнав в Крим чисельні угруповання), то Україна залишилася б і вже без Донбасу.

Популярна думка про те, що Донбас не вийшло завоювати, як Крим, бо тамтешнє населення не чинило Росії очікуваної підтримки.

Немає. Щеплення від сепаратизму для Донбасу полягає як раз в поточних бойових діях. Люди, які радо зустрічають зараз українські війська у визволених населених пунктах, не стали такими аж патріотами, вони не будуть плакати при звуки нашого гімну. Вони просто елементарно втомилися від війни і свавілля, який панував там у часи ДНР або ЛНР.

У штабі АТО багато говорять про дезертирство бойовиків. Ви можете підтвердити цю інформацію?

Дезертирство бойовиків відбувається безпосередньо на полі бою. У терористів дуже непогано працює контррозвідка, вони заздалегідь нейтралізують тих, хто починає вести "разлагающую" пропаганду.

Маса терористів не бачить сенсу вести бої до останньої краплі крові. Вони просто залишаються на звільнених територіях, часом маскуючись під мирних жителів. І цей чинник не можна списувати- в тилу залишається маса людей, які під маркою ДНР або ЛНР продовжують вести злочинний спосіб життя, вирішуючи особисті інтереси. А зброї для цього у них вдосталь.

Після повного розгрому терористів ми не зіткнемося з багаторічною масштабною партизанщиною?

Після закінчення АТО нам доведеться помучитися з людьми, які звикли вирішувати питання зі зброєю в руках. Я не можу виключати і тероризм як явища. Крім питання боротьби з криміналітетом, нам доведеться шукати та знешкоджувати російську мережу, але це вже завдання для спецслужб.

Донецьк і Луганськ не стануть новими "сталинградами"?

Швидше, Стаханов може стати таким "сталінградом", враховуючи, які ресурси туди перекинули бойовики. У Луганську, наприклад, розосередивши невеликі загони по спальних районах, можна буде сильно ускладнити завдання силам АТО.

Керівництво України іноді критикують за те, що на передову часто відправляють ледь навчених призовників, при тому, що у нас є десятки і сотні тисяч міліціонерів, військових, Сбушників і т.д.

Щодо міліції і спецслужби ще більш-менш можна погодитися, хоча ми бачимо, що як раз службовці МВС і СБУ найчастіше складають зброю і переходять на бік противника. Зараз якраз відбувається перекидання особового складу цих відомств на нещодавно звільнені території з інших регіонів. Це дуже правильний крок, інакше ми отримаємо рецидив сепаратизму.

Що стосується армії, на яку і лягає основний тягар роботи по звільненню територій, то, дійсно, відносно невелика її частина бере участь в АТО. Але ми повинні подивитися на структуру нашої армії. Основна її частина- це не бойові частини, а військові медики, працівники військових училищ або науково-дослідних центрів, різні служби матеріальнотехнічного забезпечення і т.д. Якщо зараз всім їм роздати в руки автомати і відправити у зону АТО, то їх ефективність часом буде навіть меншою, ніж у молодих і здорових хлопців-студентів. Подальша мобілізація повинна бути спрямована на створення батальйонів територіальної оборони, які будуть патрулювати і зачищати від диверсантів, що звільняються землі, що є найважливішим завданням.

Війна- найкраща школа

Згідно з недавнім дослідженням армій світу, підготовленому американським виданням Business Insider, українське військо зайняло високе 21-ше місце. Така оцінка відповідає дійсності?

Для відповіді на це питання треба розуміти критерії, за якими відбувається оцінка. Якщо оцінюють за кількістю людей, які мають бойовий досвід, то так, ми на високому місці. Не так вже багато регулярних армій світу мають бойовий досвід. Досвід, наприклад, іспанського контингенту в Іраку або польського в Афганістані не зрівняється з тим, що придбали наші солдати. Війна- це найкраща школа. Але якщо критерій- це забезпечення й оснащення сучасними озброєннями, то ми програємо однозначно.

В українській армії багато шпигунів і агентів агресора?

Питання зради в нашому випадку впирається в питання корупції. Коли кажуть, що Росія запровадила своїх агентів в керівництво кожного військового департаменту, я до таких заяв ставлюся скептично. Безумовно, була мережа, створена російськими спецслужбами, але говорити, що вона повністю контролює наш Генштаб, було б перебільшенням. Небезпеку представляють зрадники іншого роду- не завербовані іноземні шпигуни або заслані козачки, а ті, кому банально пропонують гроші і вони "ведуться". В першу чергу, ці люди мають доступ до оперативної інформації, які володіють даними про перекидання військ і планованих операціях.

У нас дуже популярна теза про те, що "генерали зливають АТО". Можливо, на деяких генералів можна натиснути через їх родичів, які проживають в Росії, або, скажімо, у цих генералів є свої бізнес-інтереси в РФ і т.д., хоча призначати таких людей на посади в нинішніх умовах просто нерозумно. Розумні розвідки вербують людей, що мають доступ до інформації, але не займають високі пости. Іноді звичайний шифрувальник, який не впливає на прийняття рішень, знає більше корисних даних, ніж окремі генерали.

Наша армія була маргіналізована за час незалежності. Коли людину, що носить погони і захищає батьківщину, товариство вважає героєм, а держава його підтримує- це одне, а коли він ходить полунищим, і не знає, як забезпечити сім'ю,- це інше. Останніх купити набагато легше.