ТСК по Іловайську - чесне розслідування чи політична гра?

Національна безпека завжди суперечить свободі слова. Особливо під час теперішньої "гібридної" війни, де перемога на інформаційних фронтах не менш важлива, ніж на полі бою, або на вулицях звільнених міст.

Голова Тимчасової слідчої комісії сам визначає, які ЗМІ запрошувати на засідання. Тому коли вчора я побачив серед журналістів представників російських ЗМІ, в мене виникли сумніви наскільки відвертою будуть виступи офіційних осіб.

Проблеми дві: не можна оприлюднювати частину інформації, що може становити державну таємницю; не можна постійно відмовляти депутатам і не відповідати на прямі питання, посилаючись на державну таємницю, бо тоді виникне запитання навіщо взагалі прийшов.

Міністра оборони і керівника генерального штабу поставили в ситуацію цуцвангу, адже будь-які їхні дії будуть обернені проти них.

Вони вирішили залишити ТСК і це одразу розцінили як втечу. Якби ж вони залишились і на половину питань відповідати відмовились - їх би звинуватили у приховуванні інформації і неповазі до ТСК, народних депутатів і громадськості.

При всьому негативному ставленні до дій командування, яке допустило Іловайський котел, я б не хотів опинитися в такій запрограмованій ситуації на ТСК.

Але хто ж запрограмував такий розвиток подій, наперед розуміючи, що це не дасть позитивного результату розслідування?

Голову ТСК Андрея Віленовича Сенченка не можна звинуватити в тому, що він не прораховує наслідків своїх дій наперед.

Ще навесні, перебуваючи на посаді першого заступника в.о. Глави адміністрації Президента, обов'язки якого тоді виконував Олександр Турчинов, народний депутат Андрій Сенченко опинився у надзвичайно скрутній ситуації. Володіючи чималим бізнесом на півострові ще з кінця 90-х років він не міг не розуміти, що початок бойових дій призведе до стрімкого обвалу вартості основних фондів його підприємств.

Іншими словами, війна була невигідна Сенченку-бізнесмену, але сприяти організації опору агресорові було його обов'язком, як українського політика та державного службовця.

Наразі немає доказів державної зради Глави адміністрації у ті важкі місяці, але відомо, що українські збройні сили в Криму так і не відкрили вогонь.

Крим здали без жодного пострілу. Незважаючи на багатотисячний контингент, на десятки бойових кораблів, бойові літаки у Бельбеку, на частину морської піхоти у Феодосії.

Ті події ще чекають розслідування. За них має бути створена не лише ТСК, але ї слідча справа порушена СБУ принциповими і неупередженими слідчими. Мабуть вже після виборів. Адже на допити доведеться викликати не тільки Андрея Сенченка, але й Олександра Турчинова та ряд інших політиків, що зараз балотуються в депутати...

Виборча кампанія не дасть нам не лише дочекатися створення ТСК про решту Криму, але й почути об' єктивні дані про трагедію в Іловайську. Розслідування не можна проводити під прицілом десятків телекамер. Ніхто не скаже правди, але найголовніше під час виборів ніхто й не хоче її почути.

Їхня мета в одному - болючіше ударити опонента, отримавши політичний ефект.

Наступне засідання ТСК з Іловайську заплановане на 6 жовтня - напередодні дня народження Володимира Путіна. Раджу Андрію Сенченку тепер на ТСК запросити одразу Дмитрія Кисельова та Андраніка Кургіняна, провідних російських пропагандистів, які користуються особливим впливом в Кремлі.