Тендери смерті

Найчастіше вони йдуть з життя в тяжких муках, розуміючи, що в іншій країні вони могли б прожити значно довше, або вилікуватися взагалі. Раніше любителів наживи на важкохворих я називав "гієнами". Тепер вважаю, що вони вбивці. Їх треба судити.

30-го вересня Кабмін відсторонив від посади голову МОЗ Олега Мусія. Його заступника Руслана Салютина, відповідального за проведення тендерів, звільнили негайно, міністра ж - згідно з чинним законодавством - може відправити у відставку лише Верховна Рада. Офіційна причина звільнення - за зрив тендерів щодо закупівлі медичних препаратів.

На придбання медикаментів за всіма програмами МОЗ в цьому році збирався витратити 2,2 млрд грн. Глава міністерства початку своєї каденції заявляв, що корупційна складова в ціні лікарського препарату становить 40-50% і обіцяв позбутися від неї в системі Моз, Держлікслужби, і, таким чином, навіть при галопуючому курсі гривні заморозити ціни на медичні препарати на рівні 2013 року - не тільки в тендерних закупівлях, але і в аптеках. Але по факту, судячи з усього, корупційна складова не лише залишилась, а й стала ще більше, оскільки імпортні ліки подорожчали в середньому на 72% по країні. При цьому страшно собі уявити, якими цінами МОЗ закупило б ліки на тендерах, але тепер про це можна тільки гадати: практично всі закупівлі провалені.

І у суспільства виникло питання - чому? Особливо він насущен для інфікованих ВІЛ і гепатитом С, онкохворих та хворих на туберкульоз, діабет та іншими поширеними важкими захворюваннями. Вони вам по днях, а деякі і по хвилинах розкажуть, як останніх 5-7 місяців чекали від держави ліків для лікування. Але тендери не проводилися днями, місяцями. Тепер я можу з повною впевненістю стверджувати, що закупівлі таких необхідних препаратів не проводилися тому, що два клани в МОЗ не могли поділити пиріг в більш ніж 2,2 млрд грн.

Про перший з кланів я невпинно кажу ось вже кілька місяців, і днями вперше публічно згадав про нього сам міністр Олег Мусій: він перекладає провину за блокування закупівель на свого заступника Руслана Салютина, безпосередньо відповідав за проведення тендерів. Хоча я особисто, скажу чесно, не до кінця розумію, чому Арсеній Яценюк звільнив тільки одного Салютина, не викресливши зі списку "Народного Фронту" його тіньового куратора і покровителя Миколи Мартиненка. Адже не тільки кулуари Кабміну і Верховної Ради, але і весь Інтернет переповнений інформацією про співпрацю цих двох панів. Салютін не тільки протеже найближчого політичного соратника і одного з скарбників прем'єр-міністра, але і безпосередньо працював у бізнес-структурах згаданого пана, був задіяний в цих бізнес-схемах. Більш того, в МОЗ він потрапив за квотою Мартиненко, в ефірі одного з телеканалів Мусій назвав Мартиненко смотрящим за Салютіним, тому є всі підстави стверджувати, що МОЗ - це їх спільний бізнес-проект, з якого р-н Салютін був вибитий рішенням Кабміну.

Але якщо Руслан Салютін "пішов на вихід", то його куратор, судячи з усього, залишився при повноваженнях і вже підготував на посаду чергового протеже Віктора Сирмана, людини, також не далекої від сімейного бізнесу Миколи Мартиненка. За фактом відбувається лише ротація "козлів відпущення", яка в принципі не змінить головного - прагнення деяких нових господарів життя заробляти на здоров'я людей.

Але якщо б ситуація була тільки так, як каже Мусій, то група Мартиненко-Салютіна успішно проводила тендери, витягувала відкати, згадані міністром трохи вище, і усе було б "добре", тобто - як завжди з тендерною корупцією по самі вуха. Але у пана Мусія теж була своя група імпортерів. Спочатку потрібно згадати про такого собі Юрія Савка, якого Мусій призначив своїм заступником. До цього пан Савка очолював асоціацію виробників інноваційних ліків "АПРАД", до складу якої увійшли близько двох десятків найбільших міжнародних компаній. На колишній посаді Савко активно відпрацьовував гроші імпортерів: "АПРАД" потужно відстоював інтереси іноземних фармацевтів, намагаючись впливати на законотворчу політику Моз. За деякими даними, Мусій лобіював Савко на посаду голови Держлікслужби, але Кабмін призначив людину Мартиненко, і тоді міністр наблизив "лобіста імпортерів" до себе особисто.

Не один тільки Савко намагався робити погоду. Як тільки почалися розмови про проведення тендерів, навколо міністра з'явилося чимало громадських організацій, які тягнуть за собою постачальників лікарських засобів. Мова йде про Дмитра Шерембееє, Дмитра Подтуркине, Бориса Ісаєва, а також - низці імпортерів, які працювали з "Сім'єю" і одіозним міністром Раїсою Богатирьовою.

У підсумку в МОЗ виникло два фармакологічних клани, жоден з яких не зміг довести свої пріоритетні права на проведення тендерів: група Мартиненко-Салютіна не змогла домовитися з фарманострой Мусія. Результат знає вся країна: тендери заблоковані. Хворі страждають.

І марна справа шукати в цій корупційній історії когось більш чесного, тому що в негативному світлі засвітилися обидві сторони. Я б навіть насмілився заявити, що доля Мусія навіть більш значима, ніж його заступника. Саме міністр почав політику витіснення національних виробників з процедур закупівель, при цьому обізвавши вітчизняні компанії "разливайками". Це при тому, що починаючи з 2009-го року українські фармвиробники пройшли процедуру сертифікації GMP: 116 кампаній підтвердили свої ліцензії, а близько 30-ти їх позбулися, припинивши виробництво. Завдяки сертифікованій європейцями якості значна частина вітчизняних фармацевтів працює на експорт, але при цьому не може пробитися на український ринок.

Вітчизняні виробники ліків готові йти на зустріч МОЗу і заявили про готовність заморозити ціни на закуповувані державою препарати на рівні минулого року. Але вони зіткнулися з проблемою, куди більш потужною, ніж інфляція: виробники-українці можуть скласти серйозну конкуренцію імпортерів, але вони не здатні надати великий відкат при закупівлях, бо накручувати великий інтерес чиновника" просто тільки при наявності офшорної фірми-прокладки.

Тендери - лише один із епізодів безславної діяльності Мусія і компанії. Слідом за Богатирьовою він став покровителем торговців аптечними наркотиками: після того, як у свій час уряд Тимошенко ввів кількісний облік "Трамадолу", одна з українських компаній "Інтерхім" випускає "Кодтерпін" - препарат з кодеїном проти кашлю. Кодеїн - це синтетичний опійний наркотик. "Кодтерпін" вільно продається в аптечних установах, більш того його продажі за останні 5 років зросли в 8 разів! В Інтернеті не складно дізнатися, чому його так люблять наркомани: в силу особливості формули саме цього препарату, з нього легко виділяється кодеїн. Активісти вимагали спочатку від Богатирьової, а потім від Мусія введення жорсткого кількісного обліку препарату, але вони не підтримали цю ініціативу. Що, в принципі, зрозуміло: ціна питання - 280 млн грн у рік. Саме на цю суму продається "Кодтерпін" наркоманам в Україні. Запровадити жорсткий облік препарату вимагали також нові керівники МВС і СБУ, але МОЗ цього не зробив. Виробник знайшов шлях до серця міністра охорони здоров'я через його кишеню?

Це тільки одна частина тієї історії, яку я планував розповісти про МОЗ та його керівників - злочинна діяльність. Але є і друга - злочинна бездіяльність.

На момент приходу Кабміну Яценюка був підготовлений пакет реформ системи охорони здоров'я, здатних не тільки зменшити корупційну складову при закупівлях, не тільки поліпшити якість медичного обслуговування громадян, але і врятувати не одне життя.

Реформа перша - введення референтних цін: я особисто відстоював запровадження цієї системи, що діє у всіх розвинених країнах. Суть її проста: для визначення середньої вартості препарату беруться ціни на певні ліки за кількома індикативним країнам і виводиться середня арифметична. Держзакупівлі не можуть проводитися вище цієї ціни. Раніше вдалося успішно реалізувати цей механізм при закупівлі ліків проти гіпертонії. Наступним кроком повинен був стати проект референтних цін на закупівлю ліків проти діабету та введення механізму на інші життєво важливі фармпрепарати. З зобов'язанням знизити ціни на ліки та ввести референтне ціноутворення призначили нового керівника Держлікслужби. І на одному із засідань Кабміну з подачі Михайла Пасічника (голови Держлікслужби) ця ідея під безпосереднім керівництвом Яценюка була "покращена" до стану непрацездатності, і в підсумку не працює: оновлення полягало в тому, щоб порівнювати роздрібні ціни в одній країні, оптові - в іншій країні, і ціни виробника - в третій. Напередодні засідання КМУ я дзвонив Мусію і намагався пояснити, що цього не можна робити, адже Україна закуповує ліки проти діабету на 80% дорожче, ніж це коштує в Польщі. Але мене він так і не почув.

Реформа друга - реімбурсація (не боюся здатися нескромним, це теж моя ініціатива): держава відмовляється від більшості закупівель, тому лікар видає малозабезпеченій пацієнту не ліки, а рецепт, з яким той іде в аптеку, і його отримує безкоштовно; потім держава компенсує аптеці вартість препарату. Якщо у пацієнта є гроші, він може доплатити різницю і взяти більш дорогий аналог. Жодних тендерів, логістичних витрат та ризиків з недотриманням умов зберігання препарату або закінченням строків придатності. Весь пакет документів давно вже готовий для розгляду на засіданні КМУ. Але тут немає відкатів... Питання не розглядається.

Реформа третя - демонополізація аптечного бізнесу. У багатьох європейських країнах діє принцип "одна аптека - один провізор", а один підприємець може контролювати не більше 2-4 аптек. Це робиться для того, щоб великі мережі не контролювали ринок, завищуючи ціни. В свій час в Кабмін були внесені відповідні пропозиції, але що я бачу на засіданнях Експертно-апеляційної ради при Держпідприємництві - Держлікслужба МОЗа системно вбиває дрібний аптечний бізнес, іноді навіть закриває єдину аптеку в селі.

Реформа четверта - введення інституту рецептів за міжнародними непатентованими назвами. Більшість лікарів отримують частку від фармбізнесу за те, що виписують якісь конкретні ліки. Часто є більш дешеві і не менш ефективні аналоги, але лікар пропонує найдорожче. Особисто я пролобіював рішення, згідно з яким замість бренду лікар повинен виписувати діюче, тобто лікуючу, речовину, а пацієнт вже сам вибере, що йому купити. Рішення прийнято, але МОЗ не зробило нічого для контролю за реалізацією цієї ідеї. В результаті хворі переплачують великі суми, підвищуючи доходи лікарів і мегаприбутки корпорацій.

Я не можу знайти інших пояснень того факту, що міністр Олег Мусій, а також усі уряд Арсенія Яценюка заблокувало стільки важливі реформи, крім як корупційний мотив. Отримавши владу навесні цього року прем'єр, його дивляться, а також глава МОЗ зі своїми заступниками повернули охорону здоров'я на кілька років назад. Більше того, саме ці люди повертають країну в каламутний час імпортного "ширвжитку". Адже не секрет, що на багатьох виробництвах світу стоять дві лінії, що виготовляють один і той же препарат, але різної якості, - один відповідний стандартам GMP, інший - ні. До 2013 року в Україну багато світові бренди завозили, що не відповідають європейським сертифікатам якості медикаменти. Іноді навіть замість медикаментів це була пресована крейда. Як тільки Україна заявила про намір ввести вимогу наявності сертифіката GMP для всього фармімпорта, імпортери спробували підняти скандал, але незабаром змирилися з тим, що в Україну доведеться постачати більш якісні препарати за тією ж ціною. А що ми спостерігаємо сьогодні: уряд Яценюка проллоббіровав закон, згідно з яким дозволено ввозити без сертифікації GMP препарати для лікування онкології, туберкульозу, ВІЛ, орфа захворювань, а також - вакцини. Іншими словами, найважчі хвороби тепер можна лікувати неякісними препаратами.

На Майдані загинуло 100 громадян нашої країни. Вони боролися за нове суспільство, без корупції і фальші. Янукович, звинувачений у цих смертях, змушений сховатися втечею.

В ході АТО пішло з життя кілька тисяч українців, і Путін для нас навіки залишиться терористом і інтервентом, і ми всіляко бажаємо йому кари.

Із-за зриву тендерів по закупівлі медикаментів щодня вмирають сотні людей. Найчастіше вони йдуть в тяжких муках, розуміючи, що в іншій країні вони могли б прожити значно довше або вилікуватися взагалі. І за це двох чиновників просто звільняють з роботи. Ні, панове, їх треба судити. І не тільки їх. Я вважаю, що відповідальним за все, що сталося, є, в першу чергу, прем'єр-міністр Арсеній Яценюк, який перетворив МОЗ у вотчину, а також Микола Мартиненко. Дії чи бездіяльності цих людей кожен день вбивають співгромадян. Я особисто підходив до цих людей, попереджаючи, що їм доведеться відповідати за скоєне. Винен і Олег Мусій, він-співучасник, і нічого йому прикриватися Майданом.

З подачі Тетяни Чорновол, цих людей я раніше вважав "гієнами". Тепер, вважаю, що вони вбивці. Адже вони не крадуть у держави, вони забирають у людей життя. Їх треба судити.

П.С. найближчим часом я, швидше за все, подпаду під люстрацію. Закон емоційний, але, може бути, і справедливий - з суспільної точки зору. Час покаже. Але проблема не в Бродському, проблема в іншому: я не брав участі в схемах "Сім'ї" або їх соратників, і буду люстрованим. Тоді як жоден злодій з нині правлячого Кабінету під дію цієї "гільйотини" не потрапляє.

Суспільство намагається вирішувати складні проблеми простими методами і боротися з прізвищами замість явищ. Більше того, у цих злодіїв - великий суспільний імунітет на критику, що продовжує ліцензію на грабіж і вбивство власного народу.