Луганськ - місто нездійснених надій і невиправданих очікувань (фоторепортаж), (враження від поїздки в Луганськ)

Задайте пошук в Google: «Місто нездійснених надій». Подивіться фото. Це Прип'ять - місто-супутник Чорнобильській АЕС. «Місто нездійснених надій» - так автор назвав Луганськ після чергової своєї поїздки. Що в цьому місті, хто живе у цьому місті, чи зможемо ми повернутися додому, і чи є сенс повертатися - про це пише автор:

Чергова поїздка в Луганськ як завжди «порадувала». Почну з самого початку.

Заїхав, як зазвичай без проблем, під легкий запах перегару і часнику. Мабуть на блокпосту ополчення осіння профілактика грипу.

По прибуттю в рідні пенати був втішений цифрою «+13» на кімнатному термометрі. Десь читав, що в прохолодному місці продукти зберігаються довше. Так що, судячи по батареях, які мають у своїх черевах виключно повітря, думаю, що керівництво ЛНР повною мірою зайнялося ефективним збереженням своїх громадян в осінньо-зимовий період.

Вирішив зайти в ОДА, ой, вибачте, в «будинок уряду», та заодно дізнатися, які ж все-таки правила ведення бізнесу на території ЛНР.

Відразу обмовлюся, не торгівлі на ринку, а саме серйозної підприємницької діяльності, у тому числі експорту товарів за територію ЛНР і, відповідно, України.

Виявилося ніяк. Що, загалом-то, і передбачалося.

Зате повеселила бабулька, яка з криком вимагала у якогось нічого не тямлячого охоронця-ополченця (ух, пекельна суміш!) свої гроші. Треба віддати належне його самовладанню - мабуть з інтелігентної родини.

Хм, охоронець-ополченець з інтелігентної родини... Це реально крутий анекдот.

Загалом по будівлі бігає купа народу. Всі роблять вигляд, що зайняті чимось дуже важливим, а на повірку виявилося, що практично ніхто не розуміє, до якого місця служби він приставлений. Хоча грамотні люди теж присутні, приховувати не стану.

Вирішив не зупинятися на побачене і пройтися по іншим адміністративним будівлям, які перейшли під контроль доблесної армії ЛНР.

І відразу «бінго» - інструкція по прийому громадян до одного з міністрів, яка своїм змістом і стилем написання відразу пояснила розумовий рівень того, хто її писав і, відповідно, відвідувачів на яких вона розрахована.

Місто намагається жити своїм життям, люди метушаться, біжать у своїх справах. Практично нічого не нагадує про те, що Україна там більше не живе. Хоча повірте, чекають її там дуже багато.

Зайшов на пошту, хіба мало, раптом листи які залишилися неотримані. Листів немає, а заодно немає і обіцяних керівництвом ЛНР пенсій в 1800 грн., про що барвисто сповіщає зубожилих пенсіонерів оголошення на вхідних дверях. Відповідно немає і надії на їх отримання. Хоча ходять чутки про те, що хтось в Камброді став щасливим володарем цієї подачки.

Армія ЛНР шукає нових адептів. Обіцяють грошове забезпечення, причому в гривнях. За рахунок чого будуть платити невідомо, але обіцяти, як говоритися, не значить одружитися.

Заїхав до друзів в район старого залізничного вокзалу, де весь вечір, під звуки артилерії, насолоджувався перемир'ям «по-Донбаськи».

По дорозі додому побачив Луганськ вечірній. Вашій увазі перехрестя вулиць Радянська і Оборонна у вечірній час. Скрізь яскраві вогні і купа задоволеного народу, святкує звільнення від Хунти.

Так виглядає весь вечірній Луганськ. Темно як в д...пі. Так, загалом-то, чому як? Давайте називати речі своїми іменами.

Черговий обхід сусідів виявив безпробудне пияцтво, загалом-то, непитущих раніше індивідів. На просте питання «навіщо»? Отримав не менш просте запитання-відповідь: «А що ще робити?»

Бачив стоянку віджатих автомобілів біля автосалону «Тойота», які самотньо очікують своїх законних власників.

За офіційною статистикою в Луганську за період з 1 травня по 1 серпня 2014 р. було викрадено майже 3800 транспортних засобів. Причому навіть «Авалон» мера Кравченко бійці з ЛНР успішно «віджали». 

Заробили заправки. Черги за бензином не бачив. Ціна Аі-92 - 16,50 грн. за 1 л, що на 5 копійок дешевше аналогів на підконтрольній Україні іншій половині Луганської області.

Ціни на продукти опустилися до прийнятного рівня. Окрім, звичайно ж, алкоголю і сигарет. Мабуть акцизи в ЛНР теж немаленькі.

Питна вода в кіосках «Водомир» виключно за талонами. Нічого нікому не нагадує?

Ринок реально «рулить». Згадав 90і- тобто зараз це дуже колоритне місце.

По квартирах бігають інспектори від комунальних служб і збирають дані показників лічильників. З 15 жовтня показники обнуляються, і комунальні послуги потрібно буде оплачувати. Де, а головне як, чомусь ніхто не говорить. Напевно, пайками можна буде.

Зате вже встановлені тарифи, про що мовить рупор місцевого сепаратизму - газета «ХХІ століття».

У метровому телеефірі 4 каналу: «Луганськ 24», Lifenews, Росія 24 і Зірка. Перші 3 дивитися нікому не раджу, можна стати зомбі.

Під кінець свого перебування в місті вирішив заїхати у ВНУ ім. Ст. Даля. Приймальна комісія працює повним ходом. На робочих місцях десь 25% викладачів. Ну і відповідно, на місці нові сусіди: бригада «Бетмен» зі своїм розумінням навчального процесу і місцем бібліотеки в житті студента. На їхню думку, бібліотеці у студентському житті не місце, а ось черговий форпост зі зброєю та боєприпасами якраз дуже навіть стане в нагоді. Заодно і молоденьких студенток пощипати можна. От і правильно їх банду на вибори не взяли.

Загалом чергові кілька днів проведені в Луганську в постійному спілкуванні з друзями, побачене і почуте на вулицях, а також в ОДА, дозволяє зробити наступний висновок: якщо луганчани не здохнуть від холоду взимку, то голодна весна 2015 візьме своє сповна.

Сама модна фраза в Луганську зараз з уст прихильників і представників «самопроголошених»: «Треба потерпіти. Росія нам допоможе!»

А поки, сьогоднішній Луганськ - це місто нездійснених надій і невиправданих очікувань, ну і «терпил», вибачте за вираз.